Розділ XVII. Спеціальні податкові режими

 

Підрозділ 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому підрозділі терміни вживаються в такому значенні:

1.1) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (далі у цьому підрозділі – спрощена система оподаткування);

1.2) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – єдиний податок, платник єдиного податку, обкладення єдиним податком, ставка єдиного податку;

1.3) дохід – загальна сума будь-яких коштів, отриманих від усіх видів діяльності, вартості матеріальних і нематеріальних цінностей (активів), цінних паперів, інших об’єктів власності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

1.4) середньооблікова кількість працівників – кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

 

Стаття 2. Платники податку

 

2.1. Спрощена система оподаткування поширюється з урахуванням обмежень, встановлених у пункті 2.2 цієї статті, на таких суб’єктів малого підприємництва:

2.1.1) фізичні особи - підприємці, які провадять господарську діяльність без утворення юридичної особи та протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – фізичні особи):

кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) сукупно не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);

обсяг доходу, отриманого протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), сукупно не перевищує              500 000 гривень;

2.1.2) юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – юридичні особи):

середньооблiкова кількість працівників протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) сукупно не перевищує   50 осіб;

обсяг доходу, отриманого протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), сукупно не перевищує                         1 000 000 гривень.

2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

а) страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом;

б) державні та комунальні підприємства;

в) суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать іншим суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

г) суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуску та проведення лотерей,  проведення азартних ігор, іншу діяльність у сфері грального бізнесу, яка відповідно до законодавства підлягає патентуванню та (або) ліцензуванню;

ґ) суб’єктів господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти;

д) суб’єктів господарювання, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;

е) суб’єктів господарювання, які здійснюють оптовий і роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу мастильних матеріалів, фасованих фабричним способом в ємності до 20 літрів);

є) фізичних осіб - підприємців, які здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів (крім пива);

ж) суб’єктів господарювання, які провадять спільну діяльність без утворення юридичної особи відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу;

з) реєстраторів цінних паперів;

и) платників податку за торговельні місця на ринку;

і) суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення);

ї) суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

й) фізичних осіб - підприємців, які здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;

к) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником податку;

л) фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, послуги у сфері страхування (перестрахування), провадять аудиторську та рекламну діяльність;

м) нерезидентів України та (або) їх постійні представництва, фізичних осіб без громадянства;

н) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

о) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які провадять діяльність з ввезення на митну територію України товарів народного споживання з подальшою їх реалізацією на митній території України підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання;

п) суб’єктів господарювання, які здійснюють перепродаж антикваріату, предметів мистецтва та колекціонування, провадять діяльність з організації і проведення торгів (аукціонів).

2.3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та безготівковій грошовій формі.

 

Стаття 3. Об’єкт оподаткування

 

3.1. Об’єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 3.2 – 3.4 і 3.8 цієї статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:

а) суму кредитів, коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку, а також поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання;

б) суму коштів, що надійшли як відшкодування податку на додану вартість;

в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в рамках програм);

г) суму коштів (зокрема, аванс, передоплата), які повертаються     покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

ґ) вартість зворотної (заставної) тари, не повернутої платником податку протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але не пізніше, ніж протягом дванадцяти календарних місяців з моменту отримання тари;

д) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

е) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);

є) суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

ж) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками  платника податку до статутного фонду такого платника;

з) суму коштів та вартості майна, які повертаються платнику податку – власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, в результаті ліквідації такої юридичної особи – емітента, або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій (часток, паїв);

и) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;

і) суму коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законом;

ї) суму коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у встановленому законодавством порядку як компенсація прямих витрат або збитків, завданих  такому платнику податку внаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються законом;

й) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку за рішенням центральних органів виконавчої влади з метою експлуатації таких фондів у випадках, передбачених законодавством;

к) кошти або майно, отримані у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іноземними державами відповідно до міжнародних договорів, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку, за умови цільового використання таких коштів (майна);

л) доходи від операцій з купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, отримані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони);

м) суму списаної кредиторської заборгованості, утвореної в результаті отримання платником податку авансу (передоплати) за товари (роботи, послуги), з якого вже було сплачено єдиний податок.

3.2. Об’єктом оподаткування при продажу товарів за договором комісії (договором доручення, агентським договором) є комісійна винагорода платника податку – комісіонера (повіреного, агента).

3.3. Об’єктом оподаткування при продажу основних засобів є різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких засобів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.

3.4. Не є об’єктом оподаткування сума податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих (нарахованих) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента.

3.5. Датою отримання доходу (крім доходів, зазначених у пункті 3.8 цієї статті) є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, у тому числі списання кредиторської заборгованості та матеріальні і нематеріальні цінності (активи), інші об’єкти власності, одержані (нараховані) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

3.6. У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів  чи  іншого  подібного  обладнання,  що  не  передбачає наявності касового апарата, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

3.7. У разі, коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.

3.8. Доходи від операцій із купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, отримані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони) оподатковуються у порядку, встановленому:

а) для юридичних осіб – розділом ІІІ цього Кодексу;

б) для фізичних осіб - підприємців – розділом IV цього Кодексу.

 

Стаття 4. База оподаткування

 

4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 – 3.4 статті 3 цього підрозділу.

4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів.

4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.

 

Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб

 

5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) у межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця її провадження.

5.2. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.

5.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.

5.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом  бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.

5.5. У разі, коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено  ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення  діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.

5.6. Фізична особа, що провадить кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за більшою ставкою.

5.7. Фізична особа, що провадить господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць незалежно від виду діяльності.

5.8. У разі, коли фізична особа провадить господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у такій діяльності членів своєї сім’ї, ставка податку, встановлена органом місцевого самоврядування, збільшується на 20 відсотків за кожну таку особу.

5.9. Якщо за результатами податкового (звітного) періоду дохід фізичної особи перевищує 300 000 гривень, сума перевищення оподатковується за ставкою у розмірі 1 відсоток.

5.10. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.1 статті 2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

 

Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб

 

6.1. Ставки податку для юридичних осіб визначаються у розмірі:

6.1.1) для юридичних осіб, зареєстрованих як платники податку на додану вартість, – 3 відсотки бази оподаткування (без урахування податку на додану вартість);

6.1.2) для юридичних осіб, не зареєстрованих як платники податку на додану вартість (сплачують податок на додану вартість у складі єдиного податку), – 5 відсотків бази оподаткування.

6.2. Ставки податку, зазначені у пункті 6.1 цієї статті, обираються юридичними особами самостійно в порядку, встановленому цим підрозділом.

6.3. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку.

 

Стаття 7. Податковий (звітний) період

 

7.1. Податковим (звітним) періодом для платника податку є календарний квартал.

7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

7.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

7.4. Для новоутворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку.

7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації.

 

Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку

 

8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.

8.2. Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал), але не більш як до кінця поточного звітного року.

8.3. Фізична особа самостійно нараховує податок за ставками, визначеними пунктами 5.9 і 5.10 статті 5 цього підрозділу, і перераховує його до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду.

Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.

8.4. Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника податку на доходи фізичних осіб. При цьому доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності та є об’єктом оподаткування, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.

8.5. Юридичні особи сплачують податок згідно з поданою декларацією протягом 10 календарних днів, що настають за встановленим останнім днем подання такої декларації.

8.6. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.

8.7. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.

 

Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку

 

9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів фізичні особи ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

9.2. Форма книги обліку доходів і витрат і порядок її ведення фізичними особами встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку.

9.4. Платник податку не звільняється від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких він є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду юридичні та фізичні особи подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.

 

Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)

 

10.1. Податок, з урахуванням положень пункту 3.8 статті 3 цього підрозділу, сплачується в рахунок таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цим Кодексом (за винятком доходу нерезидентів, доходу, отриманого в результаті відчуження нерухомого майна, подарунків та майна, отриманого у спадщину);

в) податку на додану вартість на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платниками податку на додану вартість, та юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 3 відсотки;

г) плати за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності;

ґ) комунального податку;

д) збору за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.

10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

10.3. Платник податку вважається податковим агентом найманих ним осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.

10.4. Якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, орган державної податкової служби видає такому платнику податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка).

У разі збільшення кількості працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом строку дії виданого свідоцтва платника податку, платник податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найнятого працівника з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників і одержати відповідні довідки для цих працівників.

У разі зменшення кількості працівників протягом строку дії виданого  свідоцтва платник податку повинен повернути видані довідки.

У разі, коли протягом дії свідоцтва платник податку замість працівників, які звільнилися, наймає інших, сплачена сума податку не збільшується до кінця періоду, за який була здійснена оплата за звільнених працівників.

У разі втрати довідки доплата за працівника може бути припинена лише починаючи з наступного кварталу.

Свідоцтво (довідка) повинно розміщуватися на робочому місці платника податку (найманого працівника, членів сім’ї фізичної особи - підприємця) та пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки.

Свідоцтво та довідки, видані платникові податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам.

Свідоцтво, строк дії якого скінчився, підлягає поверненню у п’ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх видав.

Форма та порядок видачі довідки встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

10.5. Платник податку не звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до бюджету, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування податку на доходи фізичних осіб, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків, пов’язаних з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.

 

Стаття 11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою

 оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною

 системою оподаткування

 

11.1. Суб’єкти малого підприємництва за власним бажанням обирають  спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування.

11.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви.

11.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмова від її застосування, а також перехід до сплати податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам пункту 2.1 статті 2 цього підрозділу, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної письмової заяви органу  державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду. Юридичні особи у поданій заяві зазначають обрану ними ставку податку, фізичні особи – ставку податку, встановлену органами місцевого самоврядування.

У такому ж порядку здійснюється зміна (доповнення або виключення) виду діяльності фізичної особи, що сплачує податок.

11.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.

Свідоцтво платника податку отримує фізична особа особисто з підтвердженням особистого підпису або за її дорученням отримує довірена на це особа.

11.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).

11.6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з  дня державної реєстрації такого платника.

При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою - підприємцем, який раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької  діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).

11.7. Свідоцтво платника податку видається на календарний рік і не потребує щоквартального продовження.

11.8. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.

11.9. Форма свідоцтва платника податку і порядок його видачі встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

11.10. У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові по останній день (включно) календарного місяця його фактичної діяльності.

11.11. Процедура переходу платника податків до їх сплати за спрощеною  або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

 

Стаття 12. Відповідальність платника податку

 

12.1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу.

12.2. У разі, коли суб’єкт малого підприємництва перейшов до сплати податків за спрощеною системою оподаткування та отримав свідоцтво без наявних на дату подачі заяви на це правових підстав, він не має права на застосування спрощеної системи оподаткування. Свідоцтво підлягає анулюванню, а податковий облік ведеться за загальною системою оподаткування.

12.3. У разі застосування суб’єктом господарювання – юридичною особою іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цього підрозділу, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цього підрозділу не поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за подвійною ставкою єдиного податку.

12.4. У разі недотримання положень статті 2 цього підрозділу, платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного кварталу, і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року. При цьому свідоцтво такого платника податку підлягає анулюванню.

12.5. Порядок анулювання свідоцтва платника податку встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

 

Підрозділ 2. Фіксований сільськогосподарський податок

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому підрозділі терміни вживаються у такому значенні:

1.1) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – фіксований сільськогосподарський податок, платник фіксованого сільськогосподарського податку, обкладення фіксованим сільськогосподарським податком, ставка фіксованого сільськогосподарського податку;

1.2) частка сільськогосподарського товаровиробництва – питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній податковий (звітний) рік, у загальній сумі його доходу за такий рік, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку;

1.3) сільськогосподарська продукція – товари, які підпадають під визначення 1 – 24 групи згідно з УКТЗЕД;

1.4) сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа будь-якої  організаційно-правової форми, що здійснює виробництво (вирощування), переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, у тому числі рибогосподарське підприємство, що здійснює вилов (збирання), відтворення, вирощування риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), а також її переробку та реалізацію;

1.5) фіксований сільськогосподарський податок – податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та (або) у відсотках доходу, визначеного відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу, та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (обов’язкових платежів).

 

Стаття 2. Платники податку

 

2.1. Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.3 цієї статті, можуть бути зареєстровані сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

Податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Щодо сільськогосподарських товаровиробників, утворених протягом попереднього календарного року, в рамках застосування абзацу першого цього пункту під попереднім звітним (податковим) роком слід розуміти період, починаючи з дати їх державної реєстрації до 31 грудня такого року.

2.2. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути зареєстровані з урахуванням положень пункту 2.3 цієї статті як платники податку з дня їх державної реєстрації.

2.3. Не може бути зареєстрований як платник податку:

2.3.1) суб’єкт господарювання, який застосовує спеціальні податкові режими, визначені підрозділами 1, 4, 5 і 6 цього розділу;

2.3.2) суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації продукції квітково-декоративного рослинництва, декоративних рослин, грибів, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;

2.3.3) суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів, виготовлених з власної сировини, які реалізуються для подальшої переробки;

2.3.4) суб’єкт господарювання, який на день подання заяви про реєстрацію як платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

 

Стаття 3. Об’єкт оподаткування

 

3.1. Об’єктом обкладення податком є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та (або) земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), яка перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, в тому числі на умовах оренди.

3.2. Об’єктом обкладення податком для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, є дохід, визначений відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, слід розуміти частку доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації такої продукції та продуктів її переробки, яка за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків загальної суми його доходу за такий рік.

 

Стаття 4. База оподаткування

 

4.1. Базою обкладення податком є нормативна грошова оцінка площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) – нормативна грошова оцінка площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.

4.1.1. Нормативна грошова оцінка землі, визначена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, уточнюється щороку станом на 1 січня на коефіцієнт індексації, у встановленому розділом XII цього Кодексу порядку.

4.2. Базою обкладення податком для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, є дохід платника податку, виражений у гривнях.

 

Стаття 5. Ставки податку

 

5.1. Розмір ставок податку, крім ставок податку для сільськогосподарських товаровиробників, зазначених у пункті 5.2 цієї статті,  залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,03;

ґ) для земель водного фонду – 0,45.

5.2. Ставка податку для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, становить 2 відсотки бази оподаткування.

 

Стаття 6. Порядок нарахування та строки сплати податку

 

6.1. Базовим податковим (звітним) періодом для нарахування та сплати податку є календарний місяць.

6.2. Платники податку визначають суму податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим підрозділом, і подають до 1 лютого поточного року податкову декларацію органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки.

6.3. У разі подання такої декларації платник податку звільняється від  подання щомісячних декларацій.

6.4. Платник податку має право подавати щомісяця нову податкову декларацію, що не звільняє його від подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

6.5. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики.

6.6. Юридичні особи – платники податку, що реорганізуються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію з податку (для набуття статусу платника податку, а також усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або боргів, які передані йому як правонаступнику).

6.7. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники, зареєстровані як платники податку у рік свого утворення, подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, податкову декларацію органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок.

6.8. Платники податку в разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) подають податкову декларацію з податку разом з висновком Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин у попередньому податковому (звітному) році.

До таких платників податку в наступному податковому (звітному) році не застосовується вимога, згідно з якою частка сільськогосподарського товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.

6.9. Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та (або) земель водного фонду у зв’язку з набуттям на неї права власності або користування, такий платник зобов’язаний:

уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період, починаючи з дати набуття такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх нормативну грошову оцінку.

6.10. У разі, коли платник податку (орендодавець) надає сільськогосподарські угіддя та (або) землі водного фонду в оренду іншому платникові податку (орендарю), орендована площа земельних ділянок не може включатися до декларації з податку орендаря, а враховується у такій декларації  орендодавця.

6.11. Якщо платник податку (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та (або) землі водного фонду в особи, яка не є платником податку (орендодавця), орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.

6.12. Сплата податку здійснюється щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем базового податкового (звітного) місяця, у розмірі, який становить третину суми податку, визначену для кожного кварталу, від річної суми податку у таких розмірах:

а) у I кварталі – 10 відсотків;

б) у II кварталі – 10 відсотків;

в) у III кварталі – 50 відсотків;

г) у IV кварталі – 30 відсотків.

6.13. Для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, податковим (звітним) періодом для нарахування та сплати податку є календарний квартал.

6.14. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду сільськогосподарські товаровиробники, зазначені у пункті 6.13 цієї статті, подають органу державної податкової служби декларацію у строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду, та сплачують податок згідно з поданою декларацією протягом 10 календарних днів, що настають за встановленим останнім днем подання такої декларації.

6.15. Сума податку зараховується до бюджету у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

 

Стаття 7. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)

 

7.1. Платники податку не обкладаються такими податками і зборами:

а) податок на прибуток підприємств;

б) земельний податок (за винятком земельних ділянок, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) комунальний податок;

г) збір за спеціальне водокористування;

ґ) плата за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

7.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 7.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, встановленому законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

 

Стаття 8. Порядок набуття статусу платника податку

 

8.1. Сільськогосподарський товаровиробник для набуття і підтвердження статусу платника податку подає до 1 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, яка оподатковується, – органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням;

звітну податкову декларацію з податку окремо щодо кожної земельної ділянки – органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, складений на підставі даних бухгалтерського обліку, – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики разом з центральним органом державної податкової служби;

витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх нормативну грошову оцінку – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок.

8.2. Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання ним податкової декларації органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника.

 

Стаття 9. Відповідальність платників податку

 

9.1. У разі, коли у податковому (звітному) році дохід, отриманий в результаті здійснення операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить менш як 75 відсотків загальної суми доходу, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

9.2. Платники податку несуть відповідальність відповідно до законодавства за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум податку.

 

Підрозділ 3. Торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому підрозділі терміни вживаються в такому значенні:

1.1)                 відокремлений підрозділ – підрозділ суб’єкта господарювання, який розташований поза його межами та здійснює всі або частину його функцій;

1.2)                 гральний бізнес – діяльність, пов’язана з влаштуванням казино, інших гральних місць/домів, гральних автоматів із грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей, крім державних, та розіграшів незалежно від форми видачі виграшів (грошової або майнової), букмекерська діяльність, діяльність з організації та утримання тоталізаторів;

1.3)                 окреме гральне місце – гральний автомат, гральний/більярдний стіл. Окреме гральне місце може включати незалежні гральні місця;

1.4)                 незалежні гральні місця – це:

місця за одним гральним столом, які дають можливість декільком гравцям одночасно брати участь в іграх, що не пов’язані між собою та не впливають на результати інших гравців;

місця за одним гральним автоматом, обладнані окремими моніторами, приймальниками монет, жетонів або купюр, клавіатурами або іншими засобами керування таким автоматом, які дають можливість декільком гравцям одночасно брати участь в іграх. При цьому ситуація, що складається під час гри в одного з гравців, не залежить від ситуацій, що складаються в інших гравців;

1.5)                 короткотерміновий торговий патент – торговий патент на право провадження торговельної діяльності, строк дії якого не перевищує                    15 календарних днів;

1.6)                 пільговий торговий патент – торговий патент на право провадження торговельної діяльності, під час придбання якого вноситься одноразова плата за весь строк його дії;

1.7)                 плата за торговий патент – сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту;

1.8)                 платні послуги – діяльність, пов’язана з наданням послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Перелік платних послуг, для надання яких необхідно придбавати торговий патент, визначається Кабінетом Міністрів України;

1.9)                 пункт обміну іноземної валюти – обмінний пункт суб’єкта господарювання, який діє на підставі агентських договорів із уповноваженим банком, обмінний пункт уповноваженого банку, розташований поза його операційним залом, обмінний пункт іншої фінансової та нефінансової установи, якій видано ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;

1.10)                  пункт продажу товарів – це:

магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і  прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання – фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі – ринків усіх форм власності;

стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами та (або) скрапленим газом;

фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт громадського харчування;

оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток;

1.11)                  суб’єкт патентування – суб’єкт господарювання (його відокремлений підрозділ), якому надано право провадження підприємницької діяльності шляхом придбання торгового патенту;

1.12)                  торгівля готівковими валютними цінностями – продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту;

1.13)                  торговельна діяльність – роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток;

1.14)                  торговий патент – державне свідоцтво з обмеженим строком дії, яке видається за плату суб’єкту господарювання (його відокремленому підрозділу) органом державної податкової служби, засвідчує право такого суб’єкта (його відокремленого підрозділу) на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідної плати.

 

Стаття 2. Сфера застосування торгового патенту

 

2.1. З придбанням торгового патенту провадяться такі види господарської діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) операції з торгівлі готівковими валютними цінностями у пунктах продажу іноземної валюти;

г) операції з надання послуг у сфері грального бізнесу.

2.2. З придбанням пільгового торгового патенту провадиться:

2.2.1)  торговельна діяльність суб’єктів господарювання, які реалізують:

а) товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

б) виключно товари військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів;

2.2.2) торговельна діяльність суб’єктів господарювання, які здійснюють продаж періодичних видань друкованих засобів масової інформації, такою супутньою продукцією: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя.

Дія цього підпункту не поширюється на торгівлю супутньою продукцією, виготовленою з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів;

2.2.3) торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів: насіння та посадковий матеріал овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; сірники;

2.2.4) торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва:

а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв’язку, і фурнітура до них;

б) періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами – резидентами України, проїзні квитки, зошити;

в) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури;

г) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати;

ґ) термометри та індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);

д) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське;

е) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях.

2.3. Без придбання торгового патенту провадиться торговельна діяльність та діяльність з надання платних послуг такими суб’єктами господарювання:

а) підприємствами та організаціями військової торгівлі;

б) аптеками, що перебувають у державній власності;

в) розташованими у селах, селищах і містах районного значення підприємствами та організаціями споживчої кооперації та торгово-виробничими державними підприємствами робітничого постачання;

г) фізичними особами - підприємцями, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

ґ) фізичними особами - підприємцями, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

д) фізичними особами - підприємцями, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

е) суб’єктами господарювання, утвореними громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах „Українського товариства сліпих” та „Українського товариства глухих”;

є) суб’єктами господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню;

ж) суб’єктами господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб’єкту;

з) суб’єктами господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

и) підприємствами, установами та організаціями, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах.

 

Стаття 3. Порядок придбання торгового патенту

 

3.1. Торговий патент видається суб’єктам господарювання за плату органом державної податкової служби – за місцезнаходженням таких суб’єктів або місцезнаходженням їх відокремлених підрозділів:

суб’єктам господарювання, що провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі), – за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

суб’єктам господарювання, що здійснюють операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, – за місцезнаходженням пункту продажу іноземної валюти;

суб’єктам господарювання, що здійснюють операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, – за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері грального бізнесу;

суб’єктам господарювання, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, – за місцем реєстрації таких суб’єктів.

3.2. Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі відомості:

а) найменування суб’єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та прізвище, ім’я, по батькові суб’єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи);

б) юридична адреса суб’єкта господарювання, а у разі, коли патент придбавається для відокремленого підрозділу, – узгодження з органом місцевого самоврядування місцезнаходження такого підрозділу;

в) вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбавається торговий патент;

г) місцезнаходження суб’єкта господарювання;

ґ) найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту;

д) назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту торговельної діяльності, обмінного пункту, пункту з надання платних послуг, грального місця, позначення „виїзна торгівля”;

е) назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди), дата, номер документа, що засвідчує дозвіл на розташування пункту торгівлі, обміну валют, гральних місць, тощо та назва органу, що його видав;

є) період, на який придбавається торговий патент;

ж)  назва органу, дата, номер ліцензії на право провадження діяльності, що підлягає патентуванню.

3.3. Відомості, наведені в поданій суб’єктом господарювання заявці, звіряються з оригіналами документів, на підставі яких заповнена така заявка.

3.4. Одночасно із заявкою на придбання торгового патенту суб’єкт господарювання подає відповідному органу державної податкової служби розрахунок плати за торговий патент за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

3.5. Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються центральним органом державної податкової служби.

3.6. Торговий патент придбавається суб’єктом господарювання за плату, розмір якої встановлено статтею 4 цього підрозділу. Сума коштів, сплачених суб’єктом господарювання під час придбання торгового патенту, враховується у зменшення розміру плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній податковий (звітний) період його дії (місць, квартал).

3.7. Під час придбання торгових патентів суб’єкти господарювання можуть сплатити їх повну вартість за весь строк дії таких патентів (крім короткотермінових торгових патентів). При цьому такі суб’єкти господарювання звільняються від додаткового внесення плати за придбання та використання торгового патенту у разі, коли прийнятими після цього законодавчими актами збільшується її розмір.

3.8. Торгові патенти обов’язково придбаваються суб’єктами господарювання окремо для кожного відокремленого підрозділу, який провадить торговельну діяльність, діяльність з надання платних послуг, здійснює операції з торгівлі готівковими валютними цінностями.

3.9. У разі здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу, торговий патент придбавається для кожного окремого грального місця. Якщо окреме гральне місце має декілька незалежних гральних місць, торговий патент придбавається окремо для кожного з них.

3.10. Оплата вартості торгового патенту здійснюється:

а) на право провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту – не пізніше ніж за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

б) на право провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями – щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

в) на право здійснення операцій із надання послуг у сфері грального  бізнесу – щокварталу не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

 

Стаття 4. Розмір плати за торговий патент

 

4.1. Розмір плати за придбання та використання торгового патенту на право провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження суб’єкта господарювання (його відокремленого підрозділу) та асортименту товарів (переліку послуг).

4.2. Розмір плати за придбання та використання торгового патенту на право провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг на календарний місяць встановлюється у відсотках розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, у таких межах:

а) на території м. Києва та обласних центрів – від 45 до 75 відсотків включно;

б) на території м. Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів – від 30 до 60 відсотків включно;

в) на території інших населених пунктів – до 25 відсотків включно.

4.3. У разі, коли пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти, що надійшли в рахунок плати за придбання торгового патенту, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більш як до 85 відсотків місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року.

4.4. Розмір плати за придбання та використання торгового патенту на право здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 2,5 розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року.

4.5. Розмір плати за придбання та використання торгового патенту на право здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу, незалежно від форми видачі виграшу (грошової або майнової), становить (на квартал):

для використання грального автомата – два місячних прожиткових мінімуми для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року;

для використання грального столу з кільцем рулетки – 95 місячних прожиткових мінімумів для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року;

для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) – 70 місячних прожиткових мінімумів для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, за кожний стіл;

для використання кегельбанів, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, – три місячних прожиткових мінімуми для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, за кожний гральний жолоб (доріжку);

для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, – 0,9 розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, за кожний стіл для більярду;

для провадження інших видів діяльності у сфері грального бізнесу, включаючи розіграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківською установою або у майновій формі на місці, – 3,5 розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу. 

4.6. Розмір плати за придбання пільгового патенту на провадження торговельної діяльності встановлюється у розмірі місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, за весь строк дії такого патенту.

4.7. Розмір плати за придбання короткотермінового торгового патенту на провадження торговельної діяльності за один день становить 8 відсотків розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на    1 січня звітного податкового року.

4.8. Розмір плати, визначений відповідно до цієї статті, округляється (менш як 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні).

 

Стаття 5. Порядок використання торгового патенту

 

5.1. Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений:

на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності – біля касового апарата; 

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці – для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

у пунктах обміну іноземної валюти;

у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та платних послуг.

5.2. Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

5.3. В окремих випадках для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигоряння на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально завірені копії  торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатись у відповідальної особи суб’єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов’язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

5.4. Торговий патент діє на території органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання або з яким погоджено місцезнаходження його відокремленого підрозділу.

5.5. Передача торгового патенту іншому суб’єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб’єкта не дозволяється.

5.6. Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України. 

 

Стаття 6. Строк дії торгового патенту

 

6.1. Строк дії торгового патенту, крім короткотермінового торгового патенту на право провадження торговельної діяльності та торгового патенту на право здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу,  становить 12 календарних місяців.

6.2. Строк дії короткотермінового торгового патенту на право провадження торговельної діяльності становить від одного до п’ятнадцяти календарних днів.

6.3. Строк дії торгового патенту на право здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу становить вісім календарних кварталів.

6.4. У разі невнесення суб’єктом господарювання плати за використання торгового патенту у встановлений цим підрозділом строк, дія такого патенту анулюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулось таке порушення.

6.5. Суб’єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб’єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

 

Стаття 7. Відповідальність суб’єктів патентування

 

7.1. Суб’єкти господарювання, що провадять торговельну діяльність, здійснюють операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, з надання послуг у сфері грального бізнесу та платних послуг, за порушення вимог цього підрозділу несуть таку відповідальність:

за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого пунктами 5.1 – 5.3 статті 5 цього підрозділу, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту на один календарний місяць (для операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу – у розмірі вартості торгового патенту на один квартал);

за здійснення операцій, передбачених цим підрозділом, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого пунктами 5.4 – 5.6 статті 5 цього підрозділу (крім операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу), сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за весь період здійснення таких операцій, але не менше подвійної його вартості за один місяць;

за здійснення операцій із реалізації товарів, визначених пунктом 2.2 статті 2 цього підрозділу, без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, передбаченого пунктами 5.4 – 5.6 статті 5 цього підрозділу, сплачують штраф у п’ятикратному розмірі вартості такого патенту;

за провадження торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, передбаченого пунктами 5.4 – 5.6 статті 5 цього підрозділу, сплачують штраф у подвійному розмірі його вартості за весь строк такої діяльності;

за провадження діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, передбачених цим підрозділом, без отримання відповідного торгового патенту або з порушенням порядку його використання, передбаченого пунктами 5.4 і 5.5 статті 5 цього підрозділу, сплачують штраф у восьмикратному розмірі вартості такого патенту за весь період провадження такої діяльності, але не менше восьмикратної його вартості за один квартал.

7.2. Діяльність суб’єктів господарювання припиняється до дня сплати штрафів, визначених цією статтею, а також до придбання торгового патенту або оформлення пільгового торгового патенту.

7.3. Посадові особи та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності у разі порушення вимог цього підрозділу притягаються до адміністративної відповідальності згідно із законодавством.

 

Підрозділ 4. Спеціальний режим оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон

 

Стаття 1. Суб’єкти господарювання, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування

 

1.1. Спеціальний режим оподаткування поширюється на суб’єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено режим спеціальної митної зони, інвестиційні проекти, зареєстровані в установленому спеціальним законодавством порядку центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

1.2. Питання, пов’язані з функціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію інвестиційних проектів, крім питань оподаткування, регулюються спеціальним законодавством, у тому числі законами про створення спеціальної (вільної) економічної зони.

 

Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування

 

2.1. Режим спеціальної митної зони запроваджується на всій території спеціальної (вільної) економічної зони відповідно до законодавства.

2.2. Суб’єкти господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, де відповідно до законодавства запроваджено режим спеціальної митної зони, можуть ввозити товари, які використовуватимуться виключно для реалізації таких проектів (за винятком транспортних засобів, підакцизних товарів та товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД). Перелік таких товарів є невід’ємною частиною інвестиційного проекту.

2.3. З метою оподаткування товари, ввезені в режимі спеціальної митної зони, розглядаються як такі, що перебувають поза межами митної території України.

2.4. Режим спеціальної митної зони передбачає такий порядок справляння податків під час митного оформлення товарів, що переміщуються через межі спеціальної митної зони:

операції з ввезення товарів із-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;

операції з вивезення товарів з території спеціальної митної зони за межі митної території України, які були попередньо ввезені із-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони, не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;

операції з вивезення товарів з території спеціальної митної зони за межі митної території України, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній митній зоні, не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;

операції з ввезення на митну територію України для вільного обігу товарів, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній митній зоні, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;

операції з ввезення товарів з території спеціальної митної зони на митну територію України для вільного обігу, які були попередньо ввезені із-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;

операції з вивезення товарів з митної території України на територію спеціальної митної зони обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з вивезення товарів у митному режимі експорту;

операції з ввезення на митну територію України відходів виробництва, які утворилися в результаті діяльності у спеціальній митній зоні, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, встановлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту.

2.5. Операції з постачання з митної території України на територію, де запроваджено режим спеціальної митної зони, природного газу, нафти та нафтопродуктів, етилену, аміаку та інших продуктів, що переміщуються трубопровідним транспортом, а також електричної та теплової енергії і води, обкладаються податком на додану вартість в порядку, встановленому для операцій з постачання товарів на митній території України.

2.6. Поставлені з митної території України на територію спеціальної митної зони природний газ, нафта та нафтопродукти, етилен, аміак та інші продукти, що переміщуються трубопровідним транспортом, а також електрична та теплова енергія і вода не підлягають подальшому продажу та вивезенню за межі митної території України.

2.7. Операції з постачання послуг суб’єктам господарювання, які реалізують на територіях спеціальних митних зон інвестиційні проекти, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для операцій з постачання послуг на митній території України.

2.8. У разі нецільового використання товарів, ввезених на територію спеціальної митної зони в режимі спеціальної митної зони, суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити розмір податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися під час ввезення таких товарів на загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у встановленому законодавством розмірі.

2.9. Операції з постачання товарів (послуг), що здійснюються між суб’єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, де запроваджено режим спеціальної митної зони, не є об’єктом обкладання податком на додану вартість.

2.10. На суб’єктів господарювання, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів у спеціальних (вільних) економічних зонах (за винятком інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає імпорт товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД), положення цієї статті поширюються після реєстрації таких проектів центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у встановленому спеціальним законодавством порядку.

2.11. Питання, пов’язані з обкладенням митом під час переміщення товарів через межі спеціальної митної зони, регулюються митним законодавством України.

 

Підрозділ 5. Спеціальний режим оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях пріоритетного розвитку

 

Стаття 1. Суб’єкти господарювання, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування

 

1.1. Спеціальний режим оподаткування запроваджується на території населених пунктів і районів, яким окремим законом надано статус території пріоритетного розвитку, за умови, що на території таких населених пунктів та районів протягом трьох років поспіль:

середньомісячний розмір заробітної плати становить не більш як 85 відсотків середнього рівня по Україні;

рівень безробіття перевищує 110 відсотків середнього показника по Україні.

1.2. Перелік населених пунктів і районів, на території яких запроваджується спеціальний режим оподаткування, затверджується щороку Кабінетом Міністрів України за результатами моніторингу соціально-економічного стану населених пунктів і районів, яким окремим законом надано статус  території пріоритетного розвитку.

1.3. Спеціальний режим оподаткування поширюється на суб’єктів господарювання, які реалізують на таких територіях інвестиційні проекти, зареєстровані у встановленому спеціальним законодавством порядку центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

1.4. Питання, пов’язані з функціонуванням територій пріоритетного розвитку, крім питань оподаткування, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію інвестиційних проектів, визначаються спеціальним законодавством, у тому числі законами про створення територій пріоритетного розвитку.

 

Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування

 

2.1. Спеціальний режим оподаткування передбачає такі податкові умови реалізації інвестиційних проектів:

надання митним органам простого векселя, який підлягає обов’язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю, на суму податку на додану вартість під час ввезення із-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку устатковання, обладнання та комплектувальних до нього виключно для реалізації інвестиційних проектів із строком погашення не більш як 90 днів. Кабінет Міністрів України, виходячи з технологічних особливостей виробництва, передбаченого інвестиційним проектом, може встановлювати більш тривалий строк погашення такого векселя;

протягом п’яти років із моменту отримання першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту 50 відсотків суми нарахованого податку на прибуток підприємств не перераховуються до бюджету, а зараховуються на спеціальні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України, і використовуються за цільовим призначенням. Порядок зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки, порядок та напрями цільового використання коштів, що перебувають на спеціальних рахунках, а також порядок контролю за їх використанням встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2.2. Положення абзацу другого пункту 2.1 цієї статті поширюються виключно на устатковання, обладнання та комплектувальні до нього, які відповідають сукупності нижченаведених критеріїв:

використання таких устатковання, обладнання та комплектувальних до нього передбачено зареєстрованим у встановленому порядку інвестиційним проектом;

аналогічні товари з характеристиками, передбаченими інвестиційним проектом, не виробляються в Україні;

такі устатковання, обладнання та комплектувальні до нього не є підакцизними товарами і не були у використанні.

2.3. У разі нецільового використання устатковання, обладнання та комплектувальних до нього суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити розмір податкових зобов’язань за підсумками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися під час ввезення зазначених товарів на загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у встановленому законодавством розмірі.

2.4. Органи місцевого самоврядування можуть надавати суб’єктам господарювання, які реалізують на територіях пріоритетного розвитку зареєстровані у встановленому порядку інвестиційні проекти, додаткові податкові пільги з податків (зборів, обов’язкових платежів), які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів, крім податку на доходи фізичних осіб.

2.5. Сума податкових пільг, що можуть бути надані суб’єкту господарювання, який реалізує на території пріоритетного розвитку зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти, не повинна перевищувати суму інвестицій, фактично витрачену таким суб’єктом господарювання в ході реалізації інвестиційного проекту.

2.6. На суб’єктів господарювання, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку (за винятком інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає імпорт товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД), положення цієї статті поширюються після реєстрації таких проектів центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у встановленому спеціальним законодавством порядку.

2.7. На суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти в умовах спеціального режиму оподаткування на територіях пріоритетного розвитку, передбачених цією статтею, не поширюються пільги з оподаткування та спеціальні податкові режими, встановлені іншими розділами та підрозділами цього Кодексу.

2.8. Питання, пов’язані з обкладенням митом під час ввезення товарів на територію пріоритетного розвитку, регулюються митним законодавством України.

 

Підрозділ           6. Спеціальний режим оподаткування технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків

 

Стаття 1. Суб’єкти господарювання, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування

 

1.1. Спеціальний режим оподаткування поширюється на технологічні парки, визначені спеціальним законодавством України, їх учасників і спільні підприємства під час реалізації ними проектів технологічних парків, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

1.2. Питання, пов’язані з функціонуванням технологічних парків, крім питань оподаткування, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію проектів технологічних парків, регулюються спеціальним законодавством України.

 

Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування

 

2.1. Спеціальний режим оподаткування технологічних парків, їх учасників і спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків,  передбачає такі податкові умови реалізації проектів технологічних парків, але не більш як протягом п’яти років:

можливість надання органу митного контролю податкового векселя на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що нараховується згідно з цим Кодексом, за умови імпорту нового устатковання, обладнання та комплектувальних до нього, із строком погашення на 720-й календарний день, а за умови імпорту матеріалів, які не виробляються в Україні, – із строком погашення на 180-й календарний день з дня надання векселя органу митного контролю;

зарахування на спеціальні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України, у строки, встановлені цим Кодексом та іншими законодавчими актами, суми податку на прибуток підприємств, отриманого технологічними парками, їх учасниками і спільними підприємствами під час реалізації проектів технологічних парків.

2.2. На спеціальні рахунки учасників технологічних парків та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків, зараховується        50 відсотків суми податку на прибуток підприємств, решта 50 відсотків зараховується на спеціальний рахунок керівного органу відповідного технологічного парку.

Порядок зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків, порядок використання таких сум та порядок контролю за їх використанням встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2.3. У разі використання ввезених на територію України матеріалів, устатковання, обладнання та комплектувальних до нього не для потреб реалізації проектів технологічних парків, суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити розмір податкових зобов’язань за підсумками податкового періоду, в якому відбулося порушення, на суму податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися під час ввезення зазначених товарів на загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у визначеному законодавством розмірі.

2.4. Питання, пов’язані з оподаткуванням митом під час ввезення в Україну для реалізації проектів технологічних парків нового устатковання, обладнання та комплектувальних до нього, а також матеріалів, які не виробляються в Україні, регулюються митним законодавством України.

 

Підрозділ 7. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому підрозділі терміни вживаються в такому значенні:

1.1) вироблена продукція – загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції і доставленої в пункт вимірювання;

1.2) інвестор – юридична або фізична особи, яка має відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора, та здійснює пошук, розвідку та видобування вуглеводневої сировини відповідно до угоди про розподіл продукції;

1.3) значні запаси корисних копалин – запаси корисних копалин, розмір яких перевищує незначні запаси корисних копалин;

1.4) компенсаційна продукція – частина виробленої продукції, що передається у власність інвестора в рахунок компенсації його витрат;

1.5) незначні запаси корисних копалин – запаси корисних копалин, що визначаються за критеріями, які встановлюються Кабінетом Міністрів України;

1.6) прибуткова продукція – частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визначається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією;

1.7)  продукція – корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення (мінеральна сировина), що видобуваються (виробляються) під час розробки родовищ корисних копалин;

1.8)  пункт вимірювання – пункт, у якому відповідно до угоди про розподіл продукції проводиться вимірювання виробленої продукції та її розподіл на компенсаційну та прибуткову;

1.9) розподіл продукції – розподіл між державою та інвестором виробленої продукції в натуральній або грошовій формі відповідно до Закону України „Про угоди про розподіл продукції”;

1.10) ціна продукції – вартість продукції, визначена відповідно до умов угоди про розподіл продукції, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

 

Стаття 2. Порядок оподаткування інвестора під час виконання угоди про розподіл продукції

 

2.1. Протягом строку дії угоди про розподіл продукції і в межах діяльності, пов'язаної з виконанням цієї угоди, стягнення з інвестора загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених цим Кодексом, крім передбачених пунктом 2.2. цієї статті, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

2.2. Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує такі податки і збори:

а) податок на додану вартість;

б) податок на прибуток підприємств;

в) плату за користування надрами (в частині збору за спеціальне використання природного ресурсу надр для видобування корисних копалин та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету), визначену в угоді про розподіл продукції.

У разі виникнення потреби у сплаті державного збору чи мита, передбачених цим Кодексом, для отримання послуги чи виконання необхідної дії державних органів або установ, інвестор сплачує такий збір та мито.

Інвестор зобов’язаний здійснювати щомісячне утримання із заробітної плати та інших винагород найманих працівників – українських фізичних осіб та іноземних фізичних осіб податок з доходів фізичних осіб.

Інвестор-резидент або інвестор-нерезидент (його постійне представництво – місце управління, філіал, офіс, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин) зобов’язаний зареєструватися як платник податків та подати органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації відповідне повідомлення у письмовій формі і такі документи:

угоду про розподіл продукції;

рішення Кабінету Міністрів України про затвердження результатів конкурсу (аукціону) на надання права користування ділянкою надр.

Після реєстрації як платника податку інвестор зобов’язаний складати і подавати передбачені законодавством податкові декларації і звіти, нести відповідальність за належне виконання своїх обов’язків, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків, в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом. При цьому податкові декларації і звіти подаються інвестором за кожним податком, збором (обов’язковим платежем) окремо від звітів за результатами діяльності, не пов’язаної з виконанням угоди про розподіл продукції.

Форма свідоцтва про реєстрацію інвестора як платника податків затверджується центральним органом державної податкової служби.

2.3. Дія цього підрозділу не поширюється на підрядників і субпідрядників, перевізників та інших осіб, у тому числі іноземних, які беруть участь у виконанні передбачених угодою про розподіл продукції робіт (наданні послуг) на підставі договорів (контрактів) з інвестором.

Зазначені особи сплачують податки в порядку, встановленому цим Кодексом.

2.4. Податковий облік, пов'язаний з виконанням передбачених угодою про розподіл продукції робіт (наданням послуг), ведеться окремо від обліку інших видів діяльності. Порядок ведення такого обліку, зокрема з метою відшкодування витрат інвестора та розрахунку податку на прибуток, встановлюється угодою про розподіл продукції відповідно до вимог законодавства України.

Якщо окремий облік податку на прибуток, отриманий від виконання угоди про розподіл продукції, не ведеться, застосовується порядок оподаткування без урахування особливостей, передбачених цим підрозділом.

Податковий облік ведеться відповідно до цього Кодексу.

 

Стаття 3. Особливості сплати податку на прибуток

 

3.1. Податок на прибуток сплачується інвестором з його прибутку, отриманого від виконання угод про розподіл продукції, у розмірах, установлених цим Кодексом, з урахуванням таких особливостей:

а) об’єктом оподаткування податком на прибуток, отриманий від виконання угоди про розподіл продукції, є прибуток інвестора, який розраховується виходячи з вартості компенсаційної та прибуткової продукції, що визначена та оцінена згідно з угодою про розподіл продукції та передається у власність інвестору, зменшеної на суму витрат, визначених відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу на дату підписання угоди про розподіл продукції;

б) склад і порядок зарахування витрат регулюються нормами цього Кодексу, що діють на день підписання угоди. При цьому витратами інвестора визнаються, зокрема, витрати, здійснені інвестором відповідно до програми робіт та кошторису витрат, затвердженим постійно діючою міжвідомчою комісією, в порядку, встановленому угодою про розподіл продукції, підтверджені відповідними розрахунками, платіжними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового і бухгалтерського обліку.

Податок на прибуток, що підлягає сплаті, визначається та сплачується виключно у грошовій формі;

в) якщо об'єкт оподаткування інвестора за результатами звітного періоду має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування в наступному періоді, а також у кожному з наступних періодів, але не більш як протягом строку дії угоди про розподіл продукції;

г) інвестор застосовує норми амортизації (включаючи амортизацію витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин), передбачені розділом ІІІ цього Кодексу.

Інвестор визначає податок на прибуток, що підлягає сплаті за підсумками кожного звітного податкового періоду на підставі даних податкового обліку;

д) податок на прибуток, отриманий від інших видів діяльності, не пов’язаних з виконанням угоди про розподіл продукції, сплачується інвестором відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Інвестор зобов’язаний вести окремий облік доходів, отриманих від інших видів діяльності, не пов’язаних з виконанням угоди про розподіл продукції.

Позитивна або від’ємна різниця між доходами, визнаними інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції, та доходами від реалізації такої продукції відповідно зменшує/збільшує доходи в окремому податковому обліку інших видів діяльності, які не пов’язані з виконанням угоди про розподіл продукції;

е) пільги із сплати податку на прибуток підприємств, передбачені у розділі ІІІ цього Кодексу, при оподаткуванні прибутку, отриманого інвестором під час виконання угоди про розподіл продукції, не застосовуються, якщо інше не передбачене угодою.

Не підлягає утриманню податок з доходів іноземного інвестора походженням з України, отриманих від діяльності згідно з угодою про розподіл продукції, що виплачуються інвестору його постійним представництвом відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу;

є) офіційне підтвердження сплати податку на прибуток видається інвестору на його вимогу не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дати надходження такої вимоги. Порядок видачі підтвердження встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Інвестор також має право вимагати офіційного підтвердження виплати інших податків, зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються відповідно до угоди про розподіл продукції;

ж) особливості застосування визначення механізму, строків і порядок ведення обліку сплати податків за умови укладення багатосторонньої угоди про розподіл продукції або в разі, коли інвестором виступає об'єднання юридичних осіб, встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог цього підрозділу.

 

Стаття 4. Особливості сплати податку на додану вартість

 

4.1. Реалізація інвестором на митній території України продукції, яка передається у його власність у результаті розподілу виробленої продукції відповідно до угоди про розподіл продукції, здійснюється за цінами, які включають податок на додану вартість у розмірі, передбаченому цим Кодексом. Отримана від покупця у складі ціни проданої продукції сума податку на додану вартість перераховується до бюджету виключно в грошовій формі. Обчислення і сплата податку на додану вартість проводиться інвестором у порядку і строки, встановлені розділом V цього Кодексу.

4.2. За умови ввезення на митну територію України товарів (послуг) та інших матеріальних цінностей, призначених для використання в рамках виконання угоди про розподіл продукції, податки і збори (за винятком акцизного податку та митного збору (плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або в неробочий час митних органів)), які підлягають сплаті під час митного оформлення товарів (послуг), не справляються.

4.3. З урахуванням вимог статті 22 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» у разі вивезення з митної території України продукції, набутої відповідно до умов такої угоди інвестором у власність, митні платежі (за винятком митного збору (плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або в неробочий час митних органів), акцизний податок та інші податки і обов’язкові платежі не справляються, крім податку на додану вартість, який справляється за нульовою ставкою.

4.4. У разі використання зазначених товарів (послуг) та інших матеріальних цінностей не за призначенням з інвестора стягуються суми податків, не внесені у зв'язку з наданням пільг, якщо таке невиконання зобов'язань сталося з вини інвестора.

 

 

Стаття 5. Особливості справляння плати за користування надрами (в  частині збору за спеціальне використання природного ресурсу надр для видобування корисних копалин та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету)

 

5.1. Порядок, розміри плати за користування надрами, умови її сплати під час виконання угоди про розподіл продукції встановлюються такими угодами з урахуванням вимог цього Кодексу.

Розмір плати за користування надрами не повинен бути менший, ніж установлений цим Кодексом на момент укладення угоди про розподіл продукції.

5.2. Облік нарахованих і сплачених інвестором сум плати за користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції ведеться в установленому центральним органом державної податкової служби порядку.

 

Стаття 6. Особливості здійснення контролю за виконанням угоди про  розподіл продукції

 

6.1. Річний баланс і звітність інвестора про діяльність, пов'язану з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягають обов'язковій щорічній аудиторській перевірці.

6.2. З метою податкового контролю інвестор, який сплачує податки, збори (обов'язкові платежі) під час виконання угоди про розподіл продукції, зобов’язаний зберігати первинні документи, пов’язані з нарахуванням і сплатою податків, протягом всього строку дії угоди про розподіл продукції.

Документальною перевіркою може бути охоплений будь-який період строку дії угоди про розподіл продукції починаючи з року набрання нею чинності.

 

Стаття 7.  Гарантії у разі внесення змін до податкового законодавства

 

7.1.         За узгодженим рішенням сторін в разі внесення змін до податкового законодавства умови оподаткування можуть бути скориговані.

Якщо зміни до податкового законодавства спрямовані на покращення умов оподаткування інвестора, в угоді про розподіл продукції повинні бути скориговані умови оподаткування з метою забезпечення економічних інтересів України.

У випадку скасування окремих видів податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених угодою про розподіл продукції, інвестор продовжує сплачення їх до бюджету в порядку і розмірах, встановлених цією угодою, до внесення до неї відповідних змін.

Порядок внесення таких змін встановлюється угодою про розподіл продукції.

 

_____________