РОЗДІЛ ХVІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

 

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2009 року, крім:

статті 56 розділу ІІ цього Кодексу, яка набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем закінчення періоду проведення легалізації доходів, з яких не сплачено податки, збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, відповідно до закону;

підрозділу 4 розділу XVII цього Кодексу, який набирає чинності з дня набрання чинності спеціальним законом України з питань створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено митний режим спеціальної митної зони;

підрозділу 5 розділу XVII цього Кодексу, який набирає чинності з дня набрання чинності спеціальним законом України з питань функціонування територій пріоритетного розвитку та стимулювання розвитку регіонів;

абзацу п’ятого пункту 10.4 статті 10 розділу ІІ цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2011 року, в частині безоплатного забезпечення платників податків формами податкових декларацій стосовно податків і зборів, що подаються до органів державної податкової служби.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:

Декрет Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 року № 3-92 „Про припинення справляння державного мита по грошових переказах, що надходять з-за кордону” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 2, ст. 15);

розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30 – 31, ст. 195; 1999 р., №25, ст. 211; 2001 р., № 10, ст. 44; 2002 р., № 8, ст. 63; 2003 р., № 23, ст. 149, № 37, ст. 308);

Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 „Про акцизний збір” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 82; із наступними змінами);

Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 „Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; із наступними змінами);

Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 24-93 „Про податок на промисел” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 19, ст. 208; 1995 р., № 16, ст. 111, № 30, ст. 229; 1996 р., № 45, ст. 237);

Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 – 93 „Про місцеві податки і збори”  (Відомості  Верховної  Ради України, 1993 р.,  № 30, ст. 336; із наступними змінами);

Закон України „Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 2, ст.10; 1999 р., № 41, ст. 374; 2003 р., № 23, ст.149);

Закон України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 40, ст. 297; із наступними змінами);

Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82; із наступними змінами);

Закон України „Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 32, ст. 151; 1999 р., № 52, ст. 464; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267; 2007 р., № 3, ст. 31);

Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 42, ст. 201; із наступними змінами);

Закон України „Про плату за землю” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; із наступними змінами);

Закон України „Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., №  16, ст. 119; із наступними змінами);

Закон України „Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156; із наступними змінами);

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; із наступними змінами);

Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5 – 6, ст. 39; із наступними змінами);

Закон України „Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 52, ст. 471; із наступними змінами);

Закон України „Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 180; із наступними змінами);

Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44; із наступними змінами), крім визначення та погашення зобов’язань перед Пенсійним фондом;

Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 50, ст. 260; 2003 р., № 7, ст. 68);

Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308; із наступними змінами);

Закон України „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”  (Відомості   Верховної   Ради   України,   2004 р.,  № 19,  ст. 272,   № 43 – 44, ст. 493; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267; 2006 р., № 9 – 11, ст. 96; 2007 р., № 3, ст. 31);

Закон України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 9, ст. 68).

3. У зв'язку з набранням чинності цим Кодексом припиняється відповідно до пункту 4 розділу XV „Перехідні положення” Конституції України дія:

Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (у редакції Указу від 28 червня 1999 року № 746);

Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 761 „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”.

4. Установити, що протягом п'яти років після набрання чинності цим Кодексом забороняється вносити до нього зміни, пов'язані із запровадженням нових податків і зборів (крім запровадження рентної плати за користування надрами та податку на нерухоме майно), підвищенням ставок оподаткування, наданням додаткових пільг в оподаткуванні.

5. Установити, що планові та позапланові виїзні перевірки, документальні невиїзні перевірки, які були розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, проводяться у порядку та строк, що діяли на день їх початку.

6. Установити, що до 31 грудня 2009 року до переліку загальнодержавних податків і зборів належить збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що справляється відповідно до Закону України „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20 – 21, ст. 191; 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 46, ст. 365).

7. Положення розділу ІІІ цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, які отримані і проведені з 1 січня 2009 року, якщо інше не встановлене цим пунктом.

Для визначення доходів або витрат платника податку від збільшення (зменшення) страхових резервів за результатами першого податкового звітного періоду, в якому набирає чинності цей Кодекс, на 1 січня такого року враховується сума страхових резервів, сформованих згідно з нормами розділу ІІІ цього Кодексу, за всіма видами кредитних операцій в межах фактично наданих боржнику коштів, а також за цінними паперами та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках в інших банках, що обчислюється у розмірі та у порядку, передбаченому згідно з методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ – спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, яка не включається до витрат такого першого податкового звітного періоду.

При цьому коригування суми витрат (доходів) у зв’язку із створенням та використанням страхових резервів, сформованих до набрання чинності цим Кодексом, не здійснюється.

Використання страхових резервів, сформованих за іншими видами активних операцій (іншими видами заборгованості) до набрання чинності цим Кодексом, здійснюється за правилами, установленими статтею 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяли до набрання чинності цим Кодексом.

Операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності цим Кодексом, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Положення пункту 12.1 статті 12 розділу ІІІ цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо передбачені пунктом 12.1 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” заходи щодо стягнення таких боргів здійснювались до набрання чинності цим Кодексом. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється відповідно до порядку, визначеного статтею 12 зазначеного Закону, до моменту повного її погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною.

Балансова вартість основних засобів 1, 2 та 3 груп основних засобів та нематеріальних активів, введених в експлуатацію (господарський оборот) до набрання чинності цим Кодексом, визначається на підставі даних про балансову вартість окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів, визначену станом на 31 грудня 2008 року за правилами, установленими статтею 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяли до набрання чинності цим Кодексом.

Балансова вартість 2, 3 та 4 груп основних фондів, визначена станом на 31 грудня 2008 року згідно з правилами, установленими статтею 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяли до набрання чинності цим Кодексом, розподіляється на об’єкти основних засобів відповідних груп, встановлених пунктом 8.3 статті 8 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" цього Кодексу, пропорційно питомій вазі балансової вартості таких об’єктів, які перебувають в експлуатації на дату набрання чинності цим Кодексом, визначеної за даними бухгалтерського обліку, у сукупній балансовій вартості зазначених об’єктів основних засобів.

При нарахуванні амортизації об’єктів основних засобів, введених в експлуатацію (оприбуткованих) до набрання чинності цим Кодексом, мінімально допустимий строк корисного використання таких об'єктів визначається відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу з урахуванням строку експлуатації до набрання чинності цим Кодексом.

У разі коли фактичний строк експлуатації об’єкта основних засобів до набрання чинності цим Кодексом дорівнює або перевищує мінімально допустимий строк корисного використання таких об'єктів, визначений відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу, балансова вартість основного засобу, визначена на дату набрання чинності цим Кодексом за правилами, встановленими цим пунктом, включається до складу інших витрат рівними частками протягом восьми розрахункових кварталів починаючи з першого звітного податкового періоду після набрання чинності цим Кодексом.

Дохід не визнається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності цим Кодексом в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати.

Витрати не визнаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності цим Кодексом, в частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати.

Курсові різниці, накопичені у звітних періодах, до моменту набрання чинності цим Кодексом, не враховуються при визначенні доходів і витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Установити,  що  за  результатами  діяльності  починаючи з  1  січня    2009 року по 31 грудня 2010 року страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, а також від діяльності, що не пов’язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином:

протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки з суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками – резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування (далі – податок з суми валових внесків);

за результатами звітного року страховики розраховують податкове  зобов’язання з податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому підпунктом 11.8.2 пункту 11.8 статті 11 розділу ІІІ цього Кодексу;

сума нарахованого страховиком протягом звітного податкового року наростаючим підсумком податку із суми валових внесків, враховується ним у зменшення податкового зобов’язання, обчисленого від оподатковуваного прибутку за результатами того ж  року.

 при цьому, якщо сума податку із суми валових внесків, нарахованого страховиком за результатами звітного податкового року, є більшою, ніж  нарахована сума податку на прибуток за той же рік, вважається, що податкове зобов’язання з податку на прибуток дорівнює сумі податку із суми валових внесків, і податок на прибуток не сплачується. 

8. Установити, що  звільняється від оподаткування прибуток  підприємств – виробників біопалива строком на 10 років починаючи з 1 січня 2009 року (для новозбудованих заводів – починаючи з року введення в експлуатацію), за умови, що виробництво біопалива на таких підприємствах становить не менш як 75 відсотків загального обсягу виробленої продукції.

Цей пункт набирає чинності з дня набрання чинності Законом України „Про розвиток виробництва та споживання біологічних палив”.

9. Підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 розділу IV цього Кодексу у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді відсотків на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або відсотків (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 10.4.1 і 10.4.2 пункту 10.4 статті 10 розділу IV цього Кодексу у частині оподаткування відсотків набирають чинності з 1 січня 2010 року.

10. Установити, що починаючи з 1 січня 2011 року дивіденди, нараховані платнику податку – фізичній особі емітентом корпоративних прав – резидентом, підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 розділу IV цього Кодексу.

11. Установити, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли:

до 31 грудня 2009 року ставка податку становить 19 відсотків;

з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року – 18 відсотків;

з 1 січня 2011 року – 17 відсотків.

12. Установити, що:

12.1) до 31 грудня 2009 року за нульовою ставкою податку на додану вартість оподатковуються операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу та послуг з постачання підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення довірчого управління, інших цивільно –правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, в результаті чого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються   у   виготовленні   таких   товарів,   становить  не  менш  як  8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному органі державної податкової служби, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організації громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

У разі порушення вимог цього підпункту платником податку орган державної податкової служби скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов’язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених розділом V цього Кодексу, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством;

12.2) починаючи з 1 січня 2010 року пункт 23.10 статті 23 розділу V цього Кодексу застосовується в такій редакції:

„23.10. Платник податку – продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції  з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для віднесення сум податку на зменшення податкового зобов’язання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється центральним органом державної податкової служби. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів (послуг) надати податкову накладну, або у разі порушення ним порядку її заповнення, покупець товарів (послуг) має право подати заяву із скаргою до органу державної податкової служби за місцем реєстрації, яка є підставою для віднесення сум податку на зменшення податкового зобов’язання. До заяви додаються разом із податковою декларацією за звітний податковий період копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати у зв’язку з придбанням таких товарів (послуг).

Отримання органом державної податкової служби повідомлення чи виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою проведення позапланової виїзної перевірки продавця та покупця товарів (послуг).

Порушення платником податку порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної тягне за собою штраф у розмірі, передбаченому розділом II цього Кодексу”;

12.3) до переліку загальнодержавних податків і зборів належить збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у разі прийняття закону про продовження дії Законів України „Про внесення змін до Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 22 жовтня 1998 року  № 208-XIV та від 15 липня 1999 року № 967-XIV.

Тимчасово, до запровадження пенсійного забезпечення через пенсійні професійні та корпоративні фонди, зберігається порядок покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” – „з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10), що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

13. Установити, що починаючи з 1 січня 2009 року:

органи державної податкової служби за наслідками документальної перевірки мають право відмовити у відшкодуванні податку на додану вартість за причинами встановлення несплати податку на додану вартість;

платник податку на додану вартість зобов’язаний надати покупцю (одержувачу) на його вимогу податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється центральним органом державної податкової служби;

покупець (одержувач) має право перевірити відповідність даних отриманої податкової накладної з даними Єдиного реєстру податкових накладних;

податкова накладна, видана з порушенням порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не може бути підставою для нарахування податкового кредиту;

частини друга та третя пункту 23.9 і частина третя пункту 23.14 статті 23 розділу V "Податок на додану вартість" втрачають чинність.

 

13. До затвердження Кабінетом Міністрів України переліку підприємств, які мають право виробляти бензини моторні сумішеві з добавками на основі біоетанолу, вміст якого в зазначених бензинах становить від 2 об'ємних відсотків або з вмістом етил–трет–бутилового ефіру (ЕТБЕ) від 5 об'ємних відсотків: А–92 Ек, А–95 Ек, А–98 Ек, та правил зберігання і реалізації таких бензинів у роздрібній мережі, ставка акцизного податку визначена підпунктом 5.3.3 розділу VI цього Кодексу на бензини моторні сумішеві з добавками на основі біоетанолу, вміст якого в зазначених бензинах становить від 2 об'ємних відсотків або з вмістом етил–трет–бутилового ефіру (ЕТБЕ) від 5 об'ємних відсотків: А–92 Ек, А–95 Ек, А–98 Ек, які зазначені у товарних підкатегоріях згідно з УКТ ЗЕД  2710 00 27 31; 2710 00 29 01; 2710 00 32 01, діє у розмірі 60 євро за 1000 кілограмів.

14. Установити, що після завершення земельної реформи, формування ринку земель та переходу до сталих ринкових відносин, а також прийняття рішення про запровадження податку на нерухоме майно норми розділу ХІІ „Плата за землю” цього Кодексу підлягають перегляду.

15. Установити, що норми розділу XIV „Плата за користування надрами” цього Кодексу у період двох років після набрання чинності цим Кодексом підлягають перегляду з урахуванням запровадження рентної плати за користування надрами, яка повинна мати дві складові: абсолютну – розмір якої не залежатиме від результатів діяльності суб’єктів господарювання – користувачів природних ресурсів, та диференційовану – розмір якої залежатиме від величини рентного доходу від використання більш продуктивних природних ресурсів.

16. З моменту набрання чинності цим Кодексом статті 111 і 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (Відомості Верховної  Ради  України, 1994 р., № 15, ст. 84; 2005 р., № 10, ст. 187, № 17 – 19, ст. 267) втрачають чинність.

17. Підрозділ 2 розділу XVII „Спеціальні податкові режими” цього Кодексу втрачає чинність з 1 січня 2010 року.

18. Торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82), строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у тримісячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії).

Суб’єкти господарювання несуть відповідальність щодо порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, та дотримання строку сплати за них, передбачену статтею 7 підрозділу 3 розділу ХVІІ „Спеціальні податкові режими” цього Кодексу.

19. З дня набрання чинності цим Кодексом для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкти малого підприємництва до 15 числа першого місяця звітного (податкового) кварталу подають заяву встановленої форми до органів державної податкової служби за місцем реєстрації.

Для суб’єктів малого підприємництва, визначених в абзаці першому цього пункту, Свідоцтво платника єдиного податку, отримане на умовах розділу ХVІІ цього Кодексу, починає діяти з моменту набрання чинності цим Кодексом.

За результатами провадження господарської діяльності за останній звітний (податковий) квартал до моменту набрання чинності цим Кодексом платники єдиного податку – юридичні особи подають розрахунок про сплату єдиного податку за  встановленою  згідно  з  Указом  Президента  України  від  3 липня 1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” формою та сплачують єдиний податок у строк не пізніше ніж до 20 числа місяця, наступного за звітним податковим кварталом.

Такі платники єдиного податку несуть відповідальність щодо строку подання декларацій та сплати єдиного податку, передбачену статтею 12 підрозділу 1 розділу ХVІІ „Спеціальні податкові режими” цього Кодексу.

Установити, що повернення сум єдиного податку та фіксованого податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю,  які були сплачені до 1 січня 2009 року помилково або надміру, а також зарахування до бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування сум таких податків, які сплачуються у січні 2009 року за останній звітний (податковий) період 2008 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2008 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2009 року.

20. З 1 січня 2013 року підпункт 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 підрозділу 1 розділу XVII „Спеціальні податкові режими” цього Кодексу діє у такій редакції:

„2.1.1) фізичні особи – підприємці, які проваджують господарську діяльність без створення юридичної особи та протягом чотирьох послідовних (звітних) податкових періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – фізичні особи):

не є найманими працівниками та не використовують найману працю інших осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);

обсяг доходу, отриманого протягом таких чотирьох послідовних (звітних) податкових періодів (кварталів), не перевищує 500 000 гривень.

Порядок реєстрації зазначених осіб здійснюється відповідно до статті 18 розділу IV цього Кодексу”.

21. Установити, що протягом п’яти послідовних календарних років після набрання чинності цим Кодексом суб’єкти малого підприємництва, на яких поширюється дія цього пункту, звільняються від нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) з доходів отриманих від провадження господарської діяльності, крім:

податку на додану вартість, акцизного податку та мита, що сплачуються у разі ввезення товарів на митну територію України;

державного мита;

податку на транспортні засоби;

екологічного податку;

рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзит трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

плати за користування надрами;

збору за використання води водних об’єктів;

збору за спеціальне використання лісових ресурсів;

збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу та спеціальне використання об’єктів водних живих ресурсів;

єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через митний кордон України;

судового збору;

плати за землю;

податку за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів;

збору за використання місцевої символіки;

збору за проведення кіно- і телезйомки.

Нарахування та сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюється в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

Підприємці та сімейні підприємства, які скористалися правом на звільнення від нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) відповідно до цього пункту не підлягають реєстрації як платники податку на додану вартість.

Цей пункт поширюється на суб'єктів малого підприємництва, які є:

1) фізичними особами - підприємцями, які не використовують найману працю, крім праці громадян України – членів сім’ї першого ступеня споріднення, які зареєстровані разом з такою фізичною особою за одним місцем проживання, та чий річний дохід (включаючи будь-який дохід такої особи та всіх членів її сім’ї першого ступеня споріднення, які зареєстровані разом з такою фізичною особою за одним місцем проживання) не перевищує 100 000 гривень, а також здійснюють діяльність у межах адміністративно-територіальної одиниці, в якій проведено державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців;

2) сімейним підприємством, чий річний дохід (включаючи будь-який дохід всіх членів сім’ї першого ступеня споріднення, які зареєстровані разом за одним місцем проживання) не перевищує 100 000 гривень. У розумінні цього пункту сімейним підприємством є підприємство, засноване на власності та праці виключно громадян України - членів сім’ї першого ступеня споріднення, які зареєстровані разом за одним місцем проживання.

Цей пункт не поширюється на суб’єктів господарювання, які:

а) провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, в тому числі страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів;

б) провадять діяльність з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуску та проведення лотерей,  проведення азартних ігор, іншу діяльність у сфері грального бізнесу, яка відповідно до законодавства підлягає патентуванню та (або) ліцензуванню;

в) провадять обмін іноземної валюти;

г) є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;

ґ) здійснюють оптовий і роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу мастильних матеріалів, фасованих фабричним способом в ємності до 20 літрів);

д) здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів (крім пива);

е) здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення);

є) здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;

ж) надають фінансові послуги, послуги у сфері страхування (перестрахування), провадять аудиторську та рекламну діяльність;

з) нерезидентами України та (або) їх постійними представництвами, фізичними особами без громадянства;

и) здійснюють перепродаж антикваріату, предметів мистецтва та колекціонування, провадять діяльність з організації і проведення торгів (аукціонів);

і) надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна;

к) провадять діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку та аудиту; консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Дія цього пункту не поширюється на доходи суб’єктів господарювання отримані (нараховані):

від операцій з купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів;

у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань, а також орендних (лізингових) платежів за договорами оренди;

за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони).

Суб’єкт малого підприємництва, на якого поширюється дія цього пункту, не пізніше ніж за 15 днів до початку нового календарного року подає до органу державної податкової служби заяву, в якій зазначає: членів сім’ї першого ступеня споріднення, які зареєстровані разом за одним місцем проживання, місце проживання, суму отриманого доходу кожного члена сім’ї за попередній та звітний роки.

Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів фізичні особи ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку.

За результатами звітного календарного року юридичні та фізичні особи подають до органу державної податкової служби декларацію в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

Форма заяви та порядок подання документів, що підтверджують право на звільнення від оподаткування відповідно до цього пункту, форма свідоцтва про таке звільнення, порядок його видачі та анулювання, порядок обліку у податкових органах зазначених суб’єктів малого підприємництва, форма книги обліку доходів і витрат і порядок її ведення, форма податкової декларації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Свідоцтво про звільнення від оподаткування відповідно до цього пункту видається строком на один календарний рік та продовжується за умови підтвердження суб’єктом малого підприємництва права на таке звільнення.

У разі порушення вимог цього пункту суб’єкт малого підприємництва втрачає право на звільнення від нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачене цим пунктом, починаючи з початку календарного року, в якому було вчинено порушення. При цьому, загальна сума доходу, отриманого від провадження господарської діяльності з початку календарного року по квартал, в якому було вчинено порушення, підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому:

а) для юридичних осіб – розділом ІІІ цього Кодексу;

б) для фізичних осіб - підприємців – розділом IV цього Кодексу.

Суб’єкт малого підприємництва, який порушив вимоги цього пункту, зобов’язаний перейти до сплати податків за спрощеною або іншою системою  оподаткування, починаючи з кварталу наступного за кварталом, в якому було вчинено порушення та подати податкову декларацію за період з початку календарного року по квартал, в якому було вчинено порушення. При цьому, свідоцтво такого платника податку підлягає анулюванню.

У разі, якщо суб’єкт малого підприємництва не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 підрозділу 1 розділу XVII цього Кодексу, він зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування.

Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування здійснюється відповідно до вимог статті 11 підрозділу 1 розділу XVII цього Кодексу.

Суб’єкти малого підприємництва, які скористались правом на звільнення від нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачене цим пунктом, не мають права одночасно використовувати іншу систему оподаткування.

22. Установити, що для юридичних осіб – платників єдиного податку та фіксованого сільськогосподарського податку, які переходять на сплату податку на прибуток та мають на момент переходу невиконані в повному обсязі зобов'язання з продажу товарів (результатів робіт, послуг), оподаткування результатів таких операцій здійснюється виключно за правилами, встановленими розділом ІІІ цього Кодексу, у частині неоплаченої до дати зазначеного переходу вартості таких товарів (результатів робіт, послуг).

Для цілей амортизації:

строк фактичного використання основних засобів та нематеріальних активів під час перебування платника на єдиному податку та фіксованому сільськогосподарському податку зараховується до загального строку корисного використання таких основних засобів та нематеріальних активів;

балансовою вартістю основних засобів та нематеріальних активів на момент переходу платника на сплату податку на прибуток є залишкова балансова вартість таких основних засобів та нематеріальних активів за даними бухгалтерського обліку (без урахування переоцінки (уцінки, дооцінки)).

23. Формування бази даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків відповідно до статті 38 розділу ІІ цього Кодексу здійснюється на основі інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів, що був створений центральним органом державної податкової служби відповідно до Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів”. З моменту створення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків припиняється ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів, а обліковим карткам платників податків присвоюються у Державному реєстрі фізичних осіб номери, які відповідають ідентифікаційним номерам платників податків із реєстру, ведення якого припиняється. Картки фізичної особи – платника податків та інших обов'язкових платежів, видані відповідно до Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів”, залишаються чинними та вважаються документами, що підтверджують включення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. За бажанням платника податків такі картки можуть бути безоплатно замінені органами державної податкової служби на документ, що засвідчує реєстрацію платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків і містить реєстраційний номер облікової картки платника податків.

 Реєстрація у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків на основі даних органів реєстрації актів громадянського стану для новонароджених розпочинається та здійснюється через один рік після набрання чинності цим Кодексом.

24. Тимчасово до 1 січня 2015 року об'єкт оподаткування збором у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію для юридичних осіб – виробників електричної і теплової енергії зменшується на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками цих виробників, без урахування податку на додану вартість.

25. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у частині четвертій статті 112 Кримінально–процесуального кодексу України:

перше речення після слова і цифр „статтями 204” доповнити словами і цифрами „частиною 2 статті 205”;

2) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

доповнити Кодекс статтями 1635 і 1636 такого змісту:

“Стаття 1635. Порушення порядку справляння місцевих податків і зборів

Відсутність на ринку погодженого з органом місцевого самоврядування паспорта постійних торгових місць на ринку, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб ринку у розмірі від двадцяти до п’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неподання та/або несвоєчасне подання посадовими особами ринку відповідному органу державної податкової служби копії договору найму (оренди) земельної ділянки для ринку та/або оренди (суборенди) будівель, споруд, що належать ринку з метою здійснення організації ринкової торгівлі (надання ринкових послуг, здійснення продажу товарів та виконання робіт), –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб ринку у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Надання юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими (структурними) підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, постійними представництвами нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також фізичними особами – підприємцями, водіям місця для здійснення паркування транспортних засобів без рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким такі особи уповноважені організовувати та проваджують діяльність, пов’язану з паркуванням транспортних засобів, або самостійне збільшення ними кількості місць паркування, –

тягне за собою накладення на посадових осіб таких суб’єктів штрафу у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виручки, отриманої незаконно.

Справляння юридичною або фізичною особою – підприємцем туристичного збору без укладеного з органом місцевого самоврядування договору відповідно до законодавства, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб’єктів у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виручки, отриманої незаконно.

  Стаття 1636. Приховування, перекручення або відмова у поданні повної та достовірної інформації за запитами службових осіб органів державної податкової служби

Відмова у поданні повної та достовірної інформації, приховування або подання завідомо неправдивої інформації органам державної податкової служби за письмовими запитами їх службових осіб щодо відомих особі обставин, які можуть бути використані в ході виконання покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій, тягне за собою накладення штрафу:

на службових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, а також на громадян – підприємців – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу:

на службових осіб – від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян, а також на громадян – підприємців – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

доповнити частину першу статті 2342 після слова „пов’язані” словами „з приховуванням, перекручуванням або відмовою у поданні повної та достовірної інформації за запитами службових осіб органів державної податкової служби (стаття 1636 )”;

абзац двадцять шостий пункту 1 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:

„органів державної податкової служби (статті 512, частина перша статті 41 (у частині дотримання термінів та виплати у повному обсязі заробітної плати), статей 512, 1551, частина перша статті 156, статей 1631 – 1636, 164, 1641, 1645, 1772)”;

3) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 6,  ст. 56;  1993 р.  № 33,  ст. 347;  1997 р., № 25, ст. 171; 2000 р., № 50, ст. 436; 2001 р. № 36, ст. 188; 2003 р. № 35, ст. 271; 2005 р. № 16, ст. 260, № 52, ст. 562):

у статтях 433, 435, 44 – 47, 49, 57, 63, 80, 81, 84, 88, 94, 97, 111, 1113, 113 і 116 слова „державне мито” в усіх відмінках замінити словами “судовий збір” у відповідному відмінку;

доповнити статтю 811 частиною такого змісту:

“Розмір судового збору за роздрукування та видачу копії інформації технічного запису судового засідання встановлюється законом”;

доповнити статтю 120 частиною такого змісту:

“За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;

4) у Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 21, ст. 170):

доповнити частину першу статті 26 пунктами такого змісту:

„5) установлює нормативи збору за спеціальне використання лісових ресурсів у частині заготівлі деревини в порядку рубок головного користування;

6) установлює порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів”;

пункт 6 частини першої статті 27 виключити;

доповнити статтю 31 пунктом 12 такого змісту:

„12) установлюють нормативи збору за спеціальне використання лісових ресурсів у частині заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів”;

у частині третій статті 77 слова „Кабінетом Міністрів України” замінити словами „податковим законодавством”;

5) у Кодексі України про надра (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 36, ст. 340; 2004 р., № 5, ст. 22; 2005 р., № 7 – 8, ст. 162, № 17 – 19 ст. 267; 2006 р., № 9 – 11, ст. 96; 2007 р., № 3, ст. 31):

пункт 7 статті 8 викласти у такій редакції:

„7) встановлення порядку справляння плати за користування надрами”;

частини другу і третю статті 28 викласти у такій редакції:

„Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) збору за спеціальне використання природного ресурсу надр для видобування корисних копалин;

2) збору за спеціальне використання природного ресурсу надр в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

3) збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

4) рентної плати.

Порядок справляння плати за користування надрами та її розмір встановлюються податковим законодавством. За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір”;

у пункті 1 частини першої статті 29 слова „або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках” виключити;

статті 30, 32, 33, 35 і 36 виключити;

6) у Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189; 2000 р., № 45, ст. 390; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267; 2006 р., № 22, ст. 199; 2007 р., № 3, ст. 31):

доповнити статтю 7 пунктами такого змісту:

„8) встановлення нормативів збору за використання води водних об’єктів і порядку його справляння;

9) встановлення ставок екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти і порядку його справляння";

пункт 6 статті 8 виключити;

пункт 8 статті 14 виключити;

пункт 2 статті 29 викласти у такій редакції:

„2) встановлення платежів за спеціальне водокористування”;

статтю 30 викласти у такій редакції:

„Стаття 30. Платежі за спеціальне водокористування

Платежі за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за використання води водних об'єктів та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, в тому числі у морські води.

Нормативи збору за використання води водних об'єктів та ставки екологічного податку встановлюються Податковим кодексом України";

у частині п’ятій статті 32 слова "зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти" замінити словами "екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти”;

7) частину четверту статті 212 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст. 131) викласти у такій редакції:

„4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Це правило не застосовується, якщо після звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої цієї статті особа повторно вчинить діяння, передбачене частинами першою, другою, або третьою цієї статті”;

8) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18 – 22, ст. 144; 2005 № 11, ст.205):

статтю 55 доповнити частиною такого змісту:

„6. Суб’єкт господарювання з ознаками фіктивності - це суб’єкт, який здійснює діяльність, що суперечить моральним засадам суспільства, та/або має хоча б одну з наведених ознак:

зареєстрований (перереєстрований) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

незареєстрований в державних органах, якщо обов’язок з його реєстрації передбачений законодавством;

зареєстрований (перереєстрований) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) його у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам,  або таким особам, що не мали наміру проваджувати фінансово-господарську діяльність або реалізовувати відповідні повноваження;

зареєстрований (перереєстрований) та проваджуючий фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та посадових осіб”;

у статті 59:

у частині першій слова „цим Кодексом” замінити словом „законами”;

доповнити останнє речення частини сьомої після слів „запис вноситься” словом „лише”, а після слів „цього Кодексу” – словами „та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у порядку, визначеному Законом України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;

доповнити друге речення частини п’ятої статті 60 після слів „у встановленому законодавством порядку” словами „з обов’язковою перевіркою органом державної податкової служби, в якому перебуває на обліку суб’єкт господарювання”;

у статті 239:

абзац четвертий виключити;

доповнити статтю частиною такого змісту:

„2. Адміністративно-господарські санкції у вигляді скасування державної реєстрації та ліквідації суб’єкта господарювання застосовуються до суб’єкта господарювання при попередньому повідомленні про їх застосування органу державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку, та з дотриманням норм статей 36-38 Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”;

частину другу статті 241 викласти у такій редакції:

„2. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють правовідносини, в яких допущено правопорушення.

Дія цієї статті не поширюється на штрафи, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, податковими законами та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби”;

статтю 242 виключити;

доповнити статтю 250 частиною такого змісту:

„2. Дія цієї статті не поширюється на штрафи, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, податковими законами та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби”;

9) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356):

у статті 110:

пункт 2 частини першої після слів „не можна усунути” доповнити словами „та/або діяльність суб’єкта господарювання суперечить моральним засадам суспільства”;

абзац перший частини другої після слів „що здійснює державну реєстрацію,” доповнити словами „органом державної податкової служби”;

у статті 234:

частину першу після слів „які обумовлювалися цим правочином” доповнити словами „або постановлено судове рішення стосовно сторони такого правочину щодо припинення юридичної особи у разі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, у тому числі, реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю; особа має ознаки фіктивності”;

доповнити  статтю частиною такого змісту:

„3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами”;

частину другу статті 1071 після слів „і клієнтом” доповнити словами: „та визначених законами України”;

10) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., № 40 — 42; 2005 p., № 52, ст. 562; 2007 p., № 12, ст. 103):

доповнити частину першу статті 2 словами „а також з урахуванням положень Податкового кодексу України”;

у частині першій статті 81 слова “а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень” виключити;

частину першу статті 99 викласти у такій редакції:

“1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;

частину шосту статті 197 викласти у такій редакції:

“6. Розмір судового збору за роздрукування та видачу копії інформації технічного запису судового засідання встановлюється законом”;

доповнити статтю 234 частиною такого змісту:

„5. Провадження у справах про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб за зверненням органу державної податкової служби здійснюється з урахуванням положень Податкового кодексу України”;

частину третю статті 370 викласти у такій редакції:

“3. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа або судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;

11) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35—37, ст. 446; 2007 р., № 9, ст. 67):

доповнити частину другу статті 5 абзацом такого змісту:

„Провадження в адміністративних справах у сфері податкових відносин здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України”;

частину третю статті 44 викласти у такій редакції:

“3. Розмір судового збору за роздрукування та видачу копії технічного запису судового засідання встановлюється законом”;

частину четверту статті 260 викласти у такій редакції:

“4. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;

12) у Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377; 1999 р., № 7, ст. 49; 2003 р., № 37, ст. 300; 2007 р., № 2, ст. 5):

у статті 5:

у частині вісімнадцятій:

у першому реченні абзацу першого слово „представництв” замінити словами „представництв, філій”;

у третьому і четвертому реченнях абзацу першого та абзаці другому слова „реєстрація представництва” в усіх відмінках і формах числа замінити словами „акредитація представництва, філії” у відповідному відмінку і числі;

в абзаці п’ятому слова „представницьких функцій” замінити словами „функцій представництва або філії”;

у другому реченні частини дев’ятнадцятої слова „реєстрацію представництв” замінити словами „акредитацію представництв, філій”;

у частині двадцятій слова „зареєструвати представництво” замінити словами „акредитувати представництво, філію”;

у частині двадцять першій слова „реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва” замінити словами „акредитації раніше акредитованого (зареєстрованого) згідно з цим Законом представництва, філії”;

у частині двадцять другій слово „представництво” замінити словами „представництво, філія”;

13) у Законі України „Про охорону навколишнього природного середовища” (Відомості  Верховної  Ради  України,  1991 р.,  №  41,  ст. 546;  1996 р., №  15, ст. 70; 1998 р., №  34, ст. 230; 2000 р., № 5, ст. 34; 2001 р., № 48, ст. 252; 2006 р., № 22, ст. 199; 2007 р., № 7-8, ст. 66):

у пункті „і” статті 3 слова „стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів” замінити словами „справляння екологічного податку”;

доповнити частину першу статті 13 пунктом „е” такого змісту:

„е) встановлення ставок екологічного податку та нормативів збору за спеціальне використання природних ресурсів, а також порядок їх справляння”;

пункт „е” частини першої статті 17 виключити;

пункт „є” частини першої статті 18 виключити;

пункт „г” частини першої статті 19 виключити;

пункт „е” статті 39 викласти у такій редакції:

„е) лісові ресурси державного значення -  деревина, заготовлена в порядку спеціального використання лісових ресурсів”;

пункт „г” статті 41 викласти у такій редакції:

„г) встановлення нормативів збору за спеціальне використання природних ресурсів, ставок екологічного податку”;

частину третю статті 43 виключити;

статтю 44 викласти у такій редакції:

„Стаття 44. Екологічний податок

Екологічний податок встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, скидів, розміщення відходів, а також лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів. 

Ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також інші види шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

у разі, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;

в інших випадках – у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Ставки екологічного податку та порядок його справляння встановлюються Податковим кодексом України.

Екологічний податок за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відноситься до витрат виробництва, а за перевищення лімітів стягується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян-підприємців”;

статтю 45 виключити;

у статті 46:

назву статті викласти у такій редакції:

„Стаття 46. Розподіл зборів за спеціальне використання природних ресурсів, екологічного податку”;

у частині четвертій слова „збору за забруднення навколишнього природного середовища” замінити словами „екологічного податку”;

пункт „а” частини другої статті 47 викласти у такій редакції:

„а) екологічного податку”;

пункт „и” частини другої статті 68 викласти у такій редакції:

„и) порушенні строку сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів та екологічного податку”;

у частині першій статті 69 слова „збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів” замінити словами „екологічного податку”;

14) доповнити частину першу статті 30 Закону України „Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383) абзацом такого змісту:

„за неподання в установленому порядку інформації у випадках, передбачених Податковим кодексом України”;

15) доповнити статтю 19 Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського  стану” (Відомості  Верховної  Ради  України,  1994 р., № 14, ст. 78) частиною такого змісту:

„Органи реєстрації актів громадянського стану, крім консульських установ і дипломатичних представництв України, подають органам державної податкової служби відомості про фізичних осіб для внесення або зміни таких даних у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків. Відомості передаються у вигляді відповідних облікових карток за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України та погодженою з Міністерством юстиції України, у разі проведення реєстрації народження, смерті, видачі свідоцтв про народження (у тому числі повторних), проведення реєстрації чи видачі свідоцтв про реєстрацію інших актів громадянського стану, що пов’язані із зміною прізвища, імені, по батькові чи інших даних про фізичну особу, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Порядок взаємодії між органами державної податкової служби і органами реєстрації актів громадянського стану відповідно до Податкового кодексу України та цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України”;

16) доповнити частину четверту статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345; 2000 р., № 30, ст. 240;  2002 р., № 26,  ст. 175;  2003 р.,  № 33 – 34, ст. 267; 2005 р., №4, ст. 91, № 17 – 19, ст. 267) після слова „приймаються” словами „органами державної податкової служби та/або”;

17) в абзаці шостому частини другої статті 3 Закону України „Про промислово-фінансові групи в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 23, ст. 88) слова „однієї тисячі розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць” виключити;

18) у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 1998 р., № 48, ст. 292; 1999 р., № 41, ст. 372; 2001 р., № 9, ст. 39, № 32, ст. 172, № 49, ст. 259; 2004 р., № 19,  ст. 259,  № 23,  ст. 323;  2005 р.,  № 21, ст. 303,  № 49, ст. 519;  2006 р.,  № 16,  ст. 133):

у частині першій статті 26:

пункти 24 і 49 викласти у такій редакції:

“24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону”;

“49) затвердження Положення про зміст, опис та порядок використання місцевої символіки територіальної громади”;

доповнити частину пунктом 54 такого змісту:

“54) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики  транспортних засобів, припаркованих не в спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів”;

доповнити пункт „а” статті 28 підпунктами такого змісту:

“7) прийняття рішень про розміщення об’єктів грального бізнесу з урахуванням вимог законодавства;

8) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов’язковість укладення яких установлена законодавством;

9) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів”;

доповнити пункт “а” статті 30 підпунктом такого змісту:

“14) узгодження з ринком паспортів ринку”;

у статті 69:

частину першу викласти у такій редакції:

“1. Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України”;

частину другу виключити;

19) у Законі України „Про оренду землі” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 46 – 47, ст. 280; 2004 р., № 17 – 18, ст. 250; 2005 р., № 7 – 8, ст. 162, № 17 – 19, ст. 267; 2006 р., № 10 – 11, ст. 96; 2007 р. № 7-8, ст. 66):

у статті 21:

у частині другій слова „до Закону України „Про плату за землю” замінити словами „до Податкового кодексу України”;

частини четверту і шосту виключити;

частину третю статті 22 виключити;

частину першу статті 23 виключити;

20) у Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р.,  № 42 – 43, ст. 378; 2002 р., № 17, ст. 117, № 33, ст. 235; 2004 р., № 22 , ст. 312; 2005 р., № 25, ст. 334; 2006 р., № 1, ст. 18):

преамбулу та текст Закону після слів „суб’єкт підприємницької діяльності” у всіх відмінках і формах числа доповнити словами „та неприбуткова організація” у відповідному відмінку і числі;

доповнити частину п’яту статті 31 після абзацу третього новим абзацом такого змісту:

„Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний у десятиденний строк після призначення звернутися до відповідного органу державної податкової служби та інших відповідних державних контролюючих органів для отримання довідок про відсутність заборгованості або про суми заборгованості з податків, зборів (обов’язкових платежів), включити суми такої заборгованості до реєстру кредиторських вимог у порядку, передбаченому статтею 15 цього Закону, та надати суду ці документи”.

У зв’язку з цим абзаци четвертий і п’ятий вважати відповідно абзацами п’ятим і шостим;

у частині четвертій статті 5 слова „благодійного чи іншого фонду” замінити словами „неприбуткової організації”;

у статті 14:

доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

„4. Податки, збори (обов’язкові платежі), що нараховуються під час провадження у справі про банкрутство, сплачуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України”;

доповнити статтю після частини четвертої новою частиною такого змісту:

„5. Вимоги поточних кредиторів можуть бути заявлені на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство”.

У зв’язку з цим частини п’яту – сьому вважати відповідно частинами шостою-восьмою;

абзац третій частини першої статті 23 після слів „що настав” доповнити словами „крім податків, зборів (обов’язкових платежів), які нараховуються під час реалізації активів, що включені до ліквідаційної маси”;

частину восьму статті 30 після слів „цього Закону” доповнити словами „крім коштів, які сплачуються в рахунок податків, зборів, (обов’язкових платежів), що нараховуються під час реалізації активів, які включені до ліквідаційної маси”;

абзац перший частини першої статті 31 після слів „майна банкрута” доповнити словами „крім коштів, які сплачуються в рахунок податків, зборів (обов’язкових платежів), що нараховуються під час реалізації активів, які включені до ліквідаційної маси”;

частину п’яту статті 52 після слів „кредиторів відсутнього боржника” доповнити словами „(у тому числі контролюючих органів, які здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів)”;

21) у Законі України „Про угоди про розподіл продукції” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 44, ст. 391; 2003 р. № 10 – 11, ст. 87):

абзац третій частини п’ятої статті 19 виключити;

статтю 25 викласти у такій редакції:

„Стаття 25. Податки, збори та страхові внески, що сплачуються під час виконання угоди про розподіл продукції

1. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції визначаються Податковим кодексом України.

2. Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує податки та збори (обов’язкові платежі), визначені відповідно до Податкового кодексу України, а також внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників і іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, та внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за  українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні.

3. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників і іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, та внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні, сплачуються інвестором у загальному порядку, на умовах та в розмірах, встановлених законодавством України”;

22) друге речення частини п’ятої статті 27 Закону України „Про планування і забудову територій” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 31, ст. 250; 2006 р., № 43, ст. 412) виключити;

23) у Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України,  2000 р., № 36, ст. 299, № 45, ст. 377; 2005 р., № 17 – 19, ст. 267, № 26, ст. 357):

у пункті 29 статті 9 слова „організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів” виключити;

частину другу статті 22 викласти у такій редакції:

„До суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовується фінансова санкція (штраф) в розмірі вартості відповідної ліцензії”;

24) у статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5 – 6,  ст. 30; 2003 р., № 35, ст. 270; 2004 р., № 13, ст. 181; 2006 р., №12, ст. 100):

пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:

“органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу - про наявність та рух коштів на рахунках платників податків – юридичних осіб, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності та самозайнятих фізичних осіб, інформацію про факти порушення резидентами встановлених законодавством строків розрахунків під час проведення зовнішньоекономічних операцій”;

доповнити частину восьму після слів “про фінансові операції” словами “та органам Державної податкової служби України – інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків”.

доповнити статтю після частини восьмої новою частиною дев’ятою такого змісту:

„Положення цієї статті в частині обмежень щодо подання інформації не поширюються на випадки подання органу державної податкової служби інформації про фінансові операції за рішенням суду”.

У зв’язку з цим частину дев’яту вважати частиною десятою;

25) доповнити пункт 8.4 статті 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 29, ст. 137) абзацом такого змісту:

„Платіжні вимоги на перерахування податкового боргу у відповідний бюджет та/або державні цільові фонди, направлені органом державної податкової служби, підлягають виконанню протягом одного операційного дня”;

26) частину четверту статті 40 Закону України „Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50) після слів „за страховою діяльністю” доповнити словами „а також органи державної податкової служби у випадку подання їм інформації на запит, зроблений відповідно до положень Податкового кодексу України”;

27) статтю 18 Закону України „Про тваринний світ” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 14, ст. 97) викласти у такій редакції:

„Стаття 18. Збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу

За спеціальне використання об'єктів тваринного світу справляється збір.

Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюються податковим законодавством”;

28) частину третю статті 31 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 112) виключити;

29) у Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31 – 32, ст. 263; 2006 р., № 27, ст. 234, № 37, ст. 310):

в абзаці першому частини шостої статті 36 слова „має право залишити” замінити словом „залишає”;

частину третю статті 37 виключити;

у частині другій статті 38:

абзац другий після слів „які не можна усунути” доповнити словами „у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю”;

доповнити частину абзацом такого змісту:

„юридична особа має ознаки фіктивності”;

доповнити частину другу статті 46 абзацом такого змісту:

„фізична особа – підприємець має ознаки фіктивності”;

30) у Законі України „Про гастрольні заходи в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 56):

у преамбулі слова „справляння та” виключити;

у частині першій статті 1:

абзац другий викласти у такій редакції:

„гастрольні заходи – видовищні заходи (концерти, вистави, циркові, лекційно-концертні, розважальні програми, творчі вечори, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу "Луна-парк" тощо) за участю закладів культури (підприємств, установ чи організацій), самостійних професійних колективів, у тому числі тимчасових, виконавців сольних концертів за межами адміністративно-територіальних одиниць, де перебувають їх стаціонарні сценічні майданчики, а у разі відсутності сценічного майданчика – за межами адміністративно-територіальної одиниці за місцем їх реєстрації. Гастрольними вважаються всі видовищні заходи, в яких беруть участь закордонні заклади культури (підприємства, установи чи організації), творчі колективи та окремі виконавці. Гастрольні заходи, за винятком благодійних гастрольних заходів, проводяться з метою отримання доходів”;

абзац четвертий викласти у такій редакції:

„організатори гастрольних заходів – суб’єкти господарювання, що займаються організацією та проведенням гастрольних заходів на території України”;

статтю 4 викласти у такій редакції:

"Стаття 4. Збір за проведення гастрольних заходів

Порядок справляння і ставка збору за проведення гастрольних заходів встановлюються податковим законодавством”;

статті 5-7 визнати такими, що втратили чинність.

частини другу і третю статті 10 виключити;

31) частину восьму статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232) після слів “у випадках, передбачених” доповнити словами “Податковим кодексом України та”;

32) у Законі України „Про радіочастотний ресурс України” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 48, ст. 526):

пункт 4 статті 10 виключити;

у пункті 5 частини другої статті 14 слова „розміру щомісячних зборів за користування радіочастотним ресурсом України” виключити;

статтю 57 викласти у такій редакції:

„Стаття 57. Збір за користування радіочастотним ресурсом України

1. Користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі.

2. Порядок справляння та ставки збору за користування радіочастотним ресурсом України встановлюються податковим законодавством”;

33) частину третю статті 9 Закону України „Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 20, ст. 278) виключити;

34) у Законі України „Про благоустрій населених пунктів” (Відомості Верховної Ради, 2005 р., № 49, ст. 517):

доповнити закон статтею такого змісту:

„Стаття 271. Дозвіл на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд побутового, торговельного та іншого призначення

1. Фізичним та юридичним особам, які мають намір розмістити на території об’єктів благоустрою будівлі і споруди побутового, торговельного та іншого призначення, надається дозвіл на розміщення таких будівель і споруд. 

Дозвіл видається безоплатно.

2. У разі, коли юридична особа має філії, відділення, представництва та інші відокремлені (структурні) підрозділи, які за рішенням юридичної особи використовують будівлі чи споруди побутового, торговельного та іншого призначення, дозвіл отримується юридичною особою на кожен такий об’єкт.

3. Для прийняття рішення про видачу дозволу на розміщення будівель і споруд побутового, торговельного та іншого призначення, фізичні та юридичні особи звертаються до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради тієї територіальної громади, на території якої планується розмістити будівлю і споруду побутового, торговельного та іншого призначення, із заявою встановленого зразка.

До заяви додаються:

а) копія свідоцтва про державну реєстрацію;

б) документ, що підтверджує право власності на будівлю і споруду побутового, торговельного та іншого призначення, або договір оренди;

в) копія ліцензії для видів діяльності, що підлягає ліцензуванню;

г) висновок органу державної санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності об’єктів вимогам санітарних норм;

ґ) копія асортиментного переліку погодженого з органом державної санітарно-епідеміологічної служби;

д) копія дозволу органів державного пожежного нагляду на початок роботи.

Перелік документів, що додаються до заяви, є вичерпним.

4. Рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі приймається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом десяти робочих днів з дня надходження документів.

5. Дозвіл видається протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про надання дозволу.

6. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради зобов’язаний протягом десяти днів після видачі дозволу направити його копію до відповідного органу державної податкової служби.

Дозвіл видається строком на три роки. Продовження строку дії дозволу здійснюється у порядку, встановленому для його видачі.

7. У разі втрати дозволу його дублікат видається на безоплатній основі на підставі відповідної заяви юридичної чи фізичної особи.

8. Дозвіл повинен бути виготовлений відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку за єдиною формою, затвердженою органом місцевого самоврядування.

Дозвіл є документом суворої звітності. Орган, який видає дозвіл, веде книгу обліку таких дозволів. 

9. У разі зміни організаційно-правової форми, найменування, місцезнаходження юридичної особи, така особа зобов’язана подати у десятиденний строк виконавчому органові сільської, селищної, міської ради відомості щодо зазначених змін для їх внесення у виданий дозвіл. Дозвіл із внесеними змінами видається протягом одного робочого дня з дати подання заяви про зміни, що відбулися.

10. У видачі дозволу може бути відмовлено. В рішенні про відмову, яке видається у письмовій формі, зазначаються підстави відмови. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу є:

а) недостовірність інформації, виявленої у поданих заявником документах про організаційно-правову форму, найменування юридичної особи, її місцезнаходження та місцезнаходження будівлі і споруди побутового, торговельного та іншого призначення, керівника та відповідності об’єктів заявника вимогам, встановленим законодавством;

б) відсутність ліцензії (якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню);

в) відсутність свідоцтва про державну реєстрацію;

г) відсутність договору оренди, чи документа, що підтверджує право власності на будівлю і споруду побутового, торговельного та іншого призначення.

11. У разі відмови у видачі дозволу нова заява про видачу дозволу може бути подана після усунення виявлених недоліків.

12. Дозвіл на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд побутового, торговельного та іншого призначення може бути анульовано у разі встановлення обставин, які зазначені у пункті 10 цієї статті та є підставами для відмови у видачі дозволу. Рішення про анулювання дозволу приймається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, який його видав, протягом десяти робочих днів з моменту встановлення таких обставин.

13. Рішення про відмову у видачі дозволу або про його анулювання може бути оскаржено у судовому порядку”;

доповнити частину першу статті 42 пунктом 11 такого змісту:

„11) за неотримання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення”;

35) у частині третій статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів” (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 7, ст. 84) слова “державного мита” замінити словами “судового збору”;

36) частину шосту статті 9 Закону України “Про доступ до судових рішень” (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 15, ст. 128) викласти у такій редакції:

“6. За виготовлення копії судового рішення справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом”;

37) у Законі України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”  (Відомості  Верховної  Ради України,  2006 р., № 22,  ст. 182):

абзаци третій і четвертий частини першої, частини другу, третю і четверту статті 7 виключити;

у статті 8:

у назві статті слова „цільових субсидій” замінити словами „сум податку на прибуток підприємств, зарахованих на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків”;

в абзаці першому частини першої слова „кошти цільових субсидій” замінити словами „суми податку на прибуток підприємств”;

у частинах другій і третій слова „Кошти цільових субсидій” замінити словами „Суми податку на прибуток підприємств”;

статтю 10 виключити;

у статті 12:

у частині третій слова „цільових субсидій” замінити словами  „податку на прибуток підприємств”;

у частині четвертій слова „та податку на додану вартість” і „та відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” виключити;

у частині п’ятій слова „коштів цільових субсидій” замінити словами „сум податку на прибуток підприємств”;

у реченні другому частини шостої слова „суму зарахованих на спеціальний рахунок коштів цільових субсидій” замінити словами „суму податку на прибуток підприємств, зараховану на спеціальний рахунок”.

 

26. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

 

27. За видачу державного свідоцтва про легалізацію доходів сплачується державне мито у розмірі 3 відсотків вартості об’єктів легалізації, зазначених у декларації про доходи, що легалізуються.

 

Державне мито за видачу державного свідоцтва про легалізацію доходів зараховується до Державного бюджету України.

 

28. Погашення зобов’язань, які виникли за доходами, що легалізовані.

Податкові зобов’язання платників податків, які виникли за доходами, що легалізовані відповідно до Закону України „Про легалізацію доходів, з яких не сплачено податки, збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів”, вважаються погашеними.

 

29. Положення розділу ІІ цього Кодексу в частині визначення (донарахування) сум грошових зобов’язань, податкового боргу платника податку, їх погашення (сплати), оскарження рішень контролюючих органів, застосування штрафних санкцій та пені, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання застосовуються в разі потреби за результатами здійснення митними органами податкового контролю або митного контролю, а також розповсюджуються на адміністрування інших платежів, що справляються митними органами та не визначені цим Кодексом як податки або збори.

 

30. Звільнення від оподаткування, що надаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до чинних міжнародних договорів України, укладених Кабінетом Міністрів України до набрання чинності цим Кодексом та не ратифікованих Верховною Радою України, застосовуються протягом строку, що не перевищує одного року з дня набрання чинності цим Кодексом.

 

31. Установити, що у разі оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що були прийняті до дня набрання чинності цим Кодексом, застосовується порядок оскарження, який був чинним на момент прийняття таких рішень.

 

_____________