РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Глава 1. Загальні положення

 

Стаття 1. Сфера застосування розділу „Загальні адміністративні положення”

 

1.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби. У разі коли іншими розділами цього Кодексу або митним законодавством визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків та зборів, використовуються правила, визначені у такому іншому розділі або митному законодавстві.

 

Стаття 2. Визначення термінів

 

2.1. У цьому розділі терміни застосовуються у такому значенні:

2.1.1) апеляційне оскарження – оскарження платником податку визначеного контролюючим органом грошового зобов’язання у порядку і строки, які встановлені цим Кодексом, за процедурами адміністративного або судового оскарження;

2.1.2) відчуження активів – будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких платник податків втрачає право власності на активи, що належать такому платникові податків;

2.1.3) грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (крім штрафів, накладених на фізичну особу відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення), у тому числі штрафну (фінансову) санкцію та пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

2.1.4) орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах компетенції, встановленої цим Кодексом та іншими законами України;

2.1.5) операційний (банківський) день – частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України;

2.1.6) погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми податкового боргу, підтверджене відповідним документом;

2.1.7) податкове повідомлення – рішення – письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби України;

2.1.8) податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків погасити суму податкового боргу;

2.1.9) податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Не можуть забезпечуватись податковою заставою грошові зобов’язання платника податків, що складаються з пені та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих у зв’язку з недотриманням неподаткового законодавства, у тому числі законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

На підставі податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою грошового зобов'язання отримати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Кодексом.

2.1.10) податковий борг – сума грошового зобов’язання, не сплачена платником податків до бюджетів у строк, визначений податковим законодавством або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, пені, нарахованої на суму такого грошового зобов’язання, а також сума коштів, не сплачених платником податків до державних цільових фондів на підставах та у строк, передбачений законодавством про відповідний державний цільовий фонд.

2.1.11) податковий номер – унікальний реєстраційний номер облікової або реєстраційної картки (заяви) платника податків у базі даних про платників податків, порядок формування якого визначається центральним органом державної податкової служби.

2.1.12) податкова порука – це видана банком гарантія погашення податкового боргу платника податків. Податковою порукою гарантується погашення грошового зобов’язання, що входить до складу податкового боргу, у разі коли нарахування такого грошового зобов’язання оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Якщо платник податків протягом 10 календарних днів після закінчення процедури апеляційного оскарження не погашає податковий борг, гарантований податковою порукою, такий борг вважається податковим боргом банку, що видав податкову поруку, і до такого банку застосовуються усі процедури, передбачені податковим законодавством для погашення податкового боргу.

Банк, який здійснив погашення податкового боргу платника податку, має право відшкодувати за рахунок такого платника завдані цьому банку збитки.

Податкова порука не може бути відкликана банком або платником податків.

Податкова порука підлягає реєстрації в органі державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків, що має податковий борг. До здійснення реєстрації податкова порука не має сили і не створює правових наслідків.

Порядок видачі податкової поруки та порядок її реєстрації визначається спільним рішенням Національного банку України та центрального органу державної податкової служби.

 

Стаття 3. Контролюючі органи та органи стягнення

 

3.1. Контролюючими органами є:

3.1.1) органи державної податкової служби – щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 3.1.2 і 3.1.3 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;

3.1.2) митні органи – щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони;

3.1.3) органи Пенсійного фонду України – стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

3.2. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначаються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

3.3. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та центрального митного органу.

3.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

3.5. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, а також державні виконавці в межах їх компетенції. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

 

Стаття 4. Листування з платником податків

 

4.1. Податкові повідомлення – рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі та відповідним чином підписані.

4.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони доставлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з описом вкладення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

4.3. Якщо платник податків на день надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, документи вважаються належним чином врученими навіть у разі їх повернення як таких, що не знайшли адресата.

4.4. За невиконання вимог, передбачених у документах органів державної податкової служби, які не отримані платником податків у випадках, передбачених пунктом 4.3 цієї статті, платник податків несе відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими законами України.

 

Стаття 5. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені

 

5.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання та пені підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання або пені на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу (у разі коли сума податкового боргу та сума помилково та/або надміру сплаченого грошового зобов’язання та пені обліковується в межах одного бюджету незалежно від виду платежу). В такому випадку платнику податків органом державної податкової служби надсилається повідомлення про зарахування помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання та пені в рахунок погашення податкового боргу. Таке повідомлення надсилається не пізніше наступного після проведення зарахування робочого дня.

5.2. Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені (крім випадків, визначених абзацом другим пункту 5.1 цієї статті) є подання платником податків заяви на таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби України на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) впродовж 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

5.3. Платник податків подає заяву на повернення переплати у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу), що належить сплатити в бюджет інший, ніж той, до якого були зараховані помилково та/або надміру сплачені суми, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

5.4. Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених сум податків платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Орган державної податкової служби несе відповідальність згідно з законодавством за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету.

5.5. Зарахування помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання в рахунок погашення податкового боргу не здійснюється стосовно сум грошового зобов’язання, нарахування якого оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання були зараховані в рахунок погашення податкового боргу до початку процедури апеляційного оскарження, з моменту початку апеляційного оскарження ці суми підлягають поновленню в обліку органів державної податкової служби як помилково та/або надміру сплачені.

 

Стаття 6. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності

 

6.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

6.2. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 6.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не менше 1095 днів з моменту подання податкової звітності, для складання якої використовуються такі документи.

У разі коли іншими нормативно-правовими актами передбачені строки зберігання окремих видів документів більші, ніж визначені цим пунктом, то платник податків зобов’язаний зберігати такі документи протягом строку, визначеного такими іншими нормативно-правовими актами.

6.3. Якщо документи, визначені у пункті 6.1 цієї статті, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законодавством строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або остаточного вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 6.2 цієї статті.

6.4. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 6.1 і 6.2 цієї статті, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, установленому цим Кодексом для подання податкової звітності. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи, протягом
90 календарних днів з дня, що наступає за днем отримання повідомлення органом державної податкової служби.

Якщо платник податків не повідомив орган державної податкової служби про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 6.1. та 6.2 цієї статті, в порядку, визначеному цим пунктом, то відсутність у платника податку документів унаслідок їх втрати, пошкодження або дострокового знищення не може бути підставою для призупинення планової або позапланової виїзної перевірки або перенесення строку їх проведення.

У разі коли протягом календарного року з дня отримання органом державної податкової служби від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, платник податків допускає повторну втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, визначених в абзаці першому цього пункту, це не є підставою для призупинення планової або позапланової виїзної перевірки або перенесення строку їх проведення.

6.5. Підлягають виключенню з обліку операції:

6.5.1) відображені на підставі нікчемних правочинів (господарських зобов’язань), але включені з різних причин до обліку;

6.5.2) відображені в обліку на підставі документів, визнаних судом недійсними.

6.6. У разі коли до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки надає документи, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6.7 цієї статті), то такі документи можуть бути враховані платником податків у податкових періодах, що наступають за податковим періодом, який перевірявся, і не є підставою для скасування в адміністративному або судовому порядку прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення – рішення.

6.7. У разі коли посадова особа органу державної податкової служби, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від урахування наданих платником податків документів при проведенні перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати органу державної податкової служби, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків – фізичної особи або посадової особи платника податків – юридичної особи) листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до органу державної податкової служби, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Документи можуть бути надані безпосередньо органу державної податкової служби або їх копії можуть бути надіслані в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту.

Документи надіслані в порядку, визначеному цим пунктом, вважаються наданими платником податків для перевірки.

У разі коли платник податків надає документи після вручення йому акта перевірки, проведення перевірки, за результатами якої складено такий акт, поновлюється, а її строк продовжується на п’ять робочих днів з дати поновлення. У цьому випадку за результатами перевірки складається акт або довідка в порядку та в строки, визначені статтею 55 цього розділу.

6.8. Відокремлені структурні підрозділи у випадках, коли вони визначені платником окремого податку, повинні вести облік з цього податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

 

Стаття 7. Податкова адреса

 

7.1. Фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою фізичної особи визнається місце постійного або переважного проживання фізичної особи згідно з реєстрацією в паспорті та/або місце, визначене при взятті її на облік як платника податків в органі державної податкової служби.

Фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

7.2. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є їх зареєстроване місцезнаходження, місцезнаходження постійно діючого органу, місце управління, місце податкової реєстрації або місце основного та неосновного обліку, якщо інше не передбачене цим Кодексом чи іншими нормативно-правовими актами України.

Місце управління підприємством – місце здійснення повноважень органом управління (радою, правлінням тощо) відповідно до статуту або іншого засновницького документа.

Місце управління підприємством, переданим у довірче управління – місцезнаходження довірчого власника.

Місце управління підприємством, що здійснюється фізичною особою, яка є власником цього підприємства, або фізичною особою, що діє відповідно до договору від імені та за дорученням власника – місце проживання відповідного власника.

Місце управління представництвом, філіалом або іншим відокремленим підрозділом підприємства – місце управління підприємством, до складу якого входить такий підрозділ.

 

Стаття 8. Податкова інформація

 

8.1. Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності, необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Суб’єктами інформаційних відносин є:

фізичні особи;

юридичні особи;

об’єднання громадян;

міжнародні організації;

релігійні організації;

суб’єкти владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

8.2. За режимом доступу податкова інформація розподіляється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Відкрита податкова інформація – це уся агрегована або знеособлена інформація, крім тієї, що використовується для цілей внутрішнього контролю та відбору платників податків для аудиту.

Агрегована інформація – це знеособлена інформація, узагальнена за певною ознакою.

Знеособлена інформація – це персоніфікована інформація, перетворена таким чином, що не дає змоги ідентифікувати особу.

Персоніфікована інформація – це інформація про конкретну особу з її ідентифікацією.

Податковою інформацією з обмеженим доступом вважається конфіденційна або таємна інформація.

Податкова інформація з обмеженим доступом – це уся персоніфікована інформація, а також та, що є винятком у визначенні відкритої податкової інформації. Вона є конфіденційною, крім випадків, коли вона є таємною згідно із Законом України „Про державну таємницю”. Обіг такої інформації може відбуватися між суб’єктами владних повноважень у рамках їх прав, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

8.3. Податкова інформація має особливий статус, її захист гарантується державою.

 

Стаття 9. Надання податкової інформації органами державної податкової служби

 

9.1. Органи державної податкової служби зобов’язані надавати податкову інформацію суб’єктам інформаційних відносин виключно на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

9.2. Надання відкритої податкової інформації забезпечується відповідно до положень Закону України „Про інформацію”.

9.3. За попереднім запитом право на ознайомлення з податковою інформацією з обмеженим доступом щодо себе мають платники податків, фізичні або юридичні особи, їх правонаступники та уповноважені представники, крім:

інформації, отриманої від третіх осіб, якщо це інформація з обмеженим доступом третьої особи, – постійно;

періоду проведення податкового аудиту;

інформації, зібраної під час оперативно-розшукової діяльності, досудового слідства – постійно;

якщо орган державної податкової служби не володіє та / або не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит на ознайомлення з інформацією.

Запит розглядається і ознайомлення з інформацією відбувається протягом одного місяця з дня надходження такого запиту.

Процедури такого ознайомлення з податковою інформацією визначаються центральним органом державної податкової служби.

9.4. Податкова інформація з обмеженим доступом надається органам державної влади, органам прокуратури, органам місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законодавством, періодично або за письмовим запитом.

Відповідь на запит щодо отримання податкової інформації надається органом державної податкової служби у термін не більше одного місяця від дня надходження запиту, крім випадків встановлених законом.

9.5. Порядок надання податкової інформації органами державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків надання такої інформації в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби відповідно до вимог пункту 9.3 цієї статті.

Крім того, податкова інформація з обмеженим доступом надається шляхом виїмки носіїв податкової інформації за процедурою, визначеною Кримінально-процесуальним кодексом України.

9.6. Податкова інформація з обмеженим доступом надається органам державної влади, органам прокуратури, органам місцевого самоврядування:

9.6.1) за запитами;

9.6.2) за протоколами про обмін податковою інформацією;

9.6.3) шляхом виїмки носіїв податкової інформації за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України;

9.6.4) в інших випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

9.7. У передбачених законодавством випадках органи державної податкової служби надсилають обґрунтовану відмову у наданні інформації.

9.8. Одержувачі податкової інформації з обмеженим доступом, зазначені в пункті 9.4 цієї статті, несуть відповідальність, за її розголошення згідно із законодавством.

9.9. У разі виявлення порушень встановленого режиму доступу та/або фактів витоку податкової інформації, допущених одержувачем податкової інформації з обмеженим доступом, контролюючий орган має право припинити надання такої інформації в односторонньому порядку та подати скаргу до суду з вимогою компенсувати збитки, завдані внаслідок такого розголошення, відповідно до законодавства.

9.10. Втрата документів, що містять податкову інформацію, або розголошення інформації з обмеженим доступом, яка отримана службовими особами у зв'язку з виконанням службових обов'язків, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

9.11. Орган державної податкової служби не несе відповідальності за оприлюднення інформації про платників податків, якщо таке оприлюднення здійснено самими платниками податків або за їх згодою.

 

Глава 2. Податкова звітність

 

Стаття 10. Податкова декларація (розрахунок)

 

10.1. Податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (в тому числі відокремленим підрозділом у випадках, прямо визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання чи документ, що свідчить утримання та сплату податку.

Для цілей оподаткування до податкової декларації прирівнюється митна декларація, в якій платником податків зазначаються суми податкового зобов’язання.

10.2. Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.

10.3. Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку чи збору, то він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. За необхідності платник податків може надати разом з такою податковою декларацією додаткові документи чи письмові пояснення.

10.4. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України. Це правило не розповсюджується на митні декларації.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з урахуванням особливостей зарахування податків до відповідних бюджетів встановлюється центральним органом державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Органи державної податкової служби у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби, безоплатно забезпечують платників податків формами податкових декларацій стосовно податків і зборів, що подаються  органам державної податкової служби.

10.5. Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов’язаний безоплатно оприлюднити такі нові форми звітності.

При плануванні змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування у поточному або наступному бюджетному році повинні бути заплановані видатки до відповідного бюджету, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких норм у поточному або наступному бюджетному році.

Статті 10 – 14 цього розділу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, прямо визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.

 

Стаття 11. Особи, які несуть відповідальність за складання податкової звітності

 

11.1. Відповідальність за несвоєчасне і неякісне складання документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

11.1.1) юридичні особи та філіали (відділення), представництва юридичних осіб, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;

11.1.2) фізичні особи – платники податків або їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених цим Кодексом;

11.1.3) податкові агенти.

 

Стаття 12. Складання податкової звітності

 

12.1. Форми обов’язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку та збору.

12.2. Податкова звітність подається із зазначенням податкового номеру.

12.3. Податкова звітність повинна бути підписана:

12.3.1) керівником платника податку – юридичної особи або філіалу (відділення), представництва юридичної особи, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності безпосередньо керівником платника податку така податкова звітність підписується ним як за керівника, так і за особу, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності;

12.3.2) фізичною особою – платником податків (її законним представником) або іншою особою, на яку цим Кодексом або іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено обов'язки щодо подання податкової звітності;

12.3.3) особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності – при провадженні діяльності за договором про спільну діяльність та угодами про розподіл продукції.

12.4. Якщо податкова звітність подається податковими агентами – юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності такого агента, а якщо податковим агентом є фізична особа – такою фізичною особою.

12.5. Особа, яка за винагороду складає податкову звітність платника податків або бере участь у її складанні, крім випадків, коли така особа є працівником платника податків, повинна підписати податкову декларацію разом з особами, визначеними у пунктах 12.3 і 12.4 цієї статті.

 

Стаття 13. Подання податкової звітності до контролюючих органів

 

13.1. Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій (митній) декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

13.2. Податкова звітність подається платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами покладено обов'язки з подання органам державної податкової служби податкової звітності за звітний період в установлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами строки, органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку такий платник податків.

13.3. Платник податків незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді, повинен подати податкову звітність за такий період.

13.4. Прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу. Податкова звітність приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників уповноваженою службовою особою органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висунення нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою відповідальність у порядку, визначеному законом.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього пункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення. До декларації додається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті.

13.5. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

13.6. Податкова звітність подається органові державної податкової служби з дотриманням таких вимог:

13.6.1) орган державної податкової служби зобов'язаний зареєструвати податкову звітність, подану платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами покладено обов'язки щодо подання податкової звітності, за датою її фактичного подання;

13.6.2) платник податків має право у строки подання податкової декларації, визначені цією статтею, надіслати декларацію органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення;

13.6.3) одночасно з поданням податкової декларації (іншої податкової звітності) на паперових носіях, за добровільним рішенням платника податків, може бути подана (а у випадках, прямо визначених цим Кодексом – подається в обов’язковому порядку), копія такої декларації (іншої податкової звітності) в електронній формі. Порядок подання копії податкової декларації (іншої податкової звітності) в електронній формі визначається центральним органом державної податкової служби.

13.6.4) Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

13.7. Податкова декларація, що заповнена платником податків з порушенням порядку її заповнення, може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Така декларація вважається не поданою. Якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією подати податкову декларацію із заповненими обов’язковими реквізитами (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

подати таку декларацію разом із сплатою відповідного штрафу (у разі порушення строку її подання);

оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому статтею 24 цього розділу.

13.8. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

13.8.1) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), – протягом  20 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

13.8.2) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), – протягом
40 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

13.8.3) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 13.8.4 цього пункту, – протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

13.8.4) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, – до 1 квітня року, що наступає за звітним.

13.9. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена декларація подається у строки, визначені пунктом 13.8 цієї статті для такого базового податкового періоду.

Для цілей цього Кодексу під терміном „базовий звітний (податковий) період” слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

13.10. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

13.11. Якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) звітний (податковий) період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання декларації не передбачено таким розділом цього Кодексу.

13.12. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу з вини оператора поштового зв’язку, такий оператор несе відповідальність, відповідно до законодавства, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.

13.13. Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

 

Стаття 14. Внесення змін до податкової звітності

 

14.1. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. Форма розрахунку визначається центральним органом державної податкової служби, а для вантажних митних декларацій – центральним митним органом.

Якщо після закінчення процедури митного оформлення товарів платник податків самостійно виявляє помилки у митній декларації, що вплинули на суму зазначеного у цій декларації податкового зобов’язання, такий платник зобов’язаний подати уточнюючий розрахунок. Форма та порядок подання такого розрахунку визначається митним законодавством.

У разі коли допущені помилки призвели до заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів або під час митного оформлення платник податків зобов’язаний самостійно нарахувати і сплатити суму заниженого податкового зобов’язання та штраф у розмірі п'яти відсотків суми нарахованого заниженого податкового зобов'язання.

14.2. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо до закінчення граничного строку подання податкової декларації, у якій були допущені помилки, подасть податкову декларацію з виправленими показниками. В цьому випадку чинною вважається податкова декларація за останню дату подання. Штраф, передбачений в абзаці третьому пункту 14.1 цієї статті в цьому випадку не нараховується та не сплачується.

14.3. Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який перевіряється, відповідним контролюючим органом.

Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок із збільшенням податкового зобов’язання на суму раніше допущеного цим платником податків заниження такого зобов’язання у раз коли факт заниження виявлено контролюючим органом при проведенні перевірки такого платника. У разі порушення платником податків вимог цього абзацу поданий ним уточнюючий розрахунок не враховується при визначенні його податкових зобов’язань та повертається такому платнику податків із зазначенням причин повернення.

 

Стаття 15. Внесення змін до податкової звітності у зв’язку із відшкодуванням збитків, завданих злочином

 

15.1. Якщо стосовно платника податків (службової особи платника податків або суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи) порушена кримінальна справа щодо вчинення злочину, предметом якого виступають податки, збори, такий платник у будь-який час до винесення судом у справі рішення, що набрало законної сили, має право подати органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок за правилами, визначеними у статті 14 цього розділу, та сплатити визначені в такому розрахунку суми податкового зобов’язання, що є предметом розгляду у кримінальній справі, і штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених статтею 96 цього розділу.

Цей пункт не застосовується у випадку, якщо такі податкові зобов’язання та штрафні санкції були визначені органом державної податкової служби до порушення кримінальної справи. В цьому випадку платник податків має право сплатити визначені контролюючим органом грошові зобов’язання в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

15.2. У розрахунку обов’язково зазначається номер кримінальної справи, в межах якої розглядаються несплачені податкові зобов’язання.

15.3. Суми, сплачені за таким розрахунком або за рішенням контролюючого органу вважаються погашенням збитків, завданих злочином.

15.4. Поданий платником податку уточнюючий розрахунок не може бути змінений чи відкликаний таким платником податку, а сума визначеного в ньому податкового зобов’язання не може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку, крім випадків, коли кримінальна справа, у зв’язку із провадженням якої подавався розрахунок, була закрита за реабілітуючими підставами.

 

Стаття 16. Подання інформації про суми виплат платникам податків

 

16.1. Податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

16.2. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.

 

Глава 3. роз’яснення та тлумачення податкового законодавства

 

Стаття 17. Роз’яснення податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби

 

17.1. Роз’яснення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, здійснюється шляхом надання податкових консультацій та податкових роз’яснень.

 

Стаття 18. Податкові консультації

 

18.1. За зверненням платників податків, органи державної податкової служби або інші контролюючі органи надають консультації з питань застосування податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на такі контролюючі органи.

18.2. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.

18.3. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі.

18.4. Консультації надаються органом державної податкової служби, у якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби (включаючи центральний орган державної податкової служби), якому орган державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків, адміністративно підпорядкований.

18.5. Надання консультацій іншими контролюючими органами визначається такими органами з дотриманням вимог цієї статті.

18.6. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до сфери їх компетенції.

18.7. У разі коли податкова консультація суперечить положенням податкового роз’яснення, застосовується податкове роз’яснення.

 

Стаття 19. Податкові роз’яснення

 

19.1. Податкові роз'яснення окремих положень податкового або іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, можуть надаватися виключно центральним контролюючим органом за погодженням з Міністерством фінансів України, виходячи із економічного змісту податку або спрямованості законодавства, що розглядається.

Податкове роз’яснення видається, коли норми податкового або іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків платників податків або контролюючих органів. Надання податкових роз’яснень в такому випадку є обов’язком контролюючого органу.

Податкове роз’яснення може надаватися за самостійним рішенням контролюючого органу або за зверненням платника податків або об’єднань платників податків.

У разі коли податкові роз’яснення надаються за зверненням платника податків такі роз’яснення, за наявності підстав для їх надання, мають бути надані не пізніше одного місяця з дня надходження відповідного звернення. У разі коли податкове роз’яснення не надається протягом зазначеного строку платник податків або об’єднання платників податків, що звернулися із запитом про надання податкового роз’яснення мають право звернутися до суду з позовом про зобов’язання відповідного контролюючого органу видати податкове роз’яснення.

19.2. У разі коли цим Кодексом або іншим законом з питань оподаткування обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються з дотриманням правил, визначених пунктом 19.1 цієї статті.

19.3. У разі коли податкові роз'яснення, надані згідно з пунктом 19.2 цієї статті, суперечать податковим роз'ясненням, наданим згідно з пунктом 19.1 цієї статті, пріоритетними є роз'яснення, надані згідно із пунктом 19.1.

19.4. Податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння контролюючими органами окремих норм податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

19.5. Податкове роз’яснення затверджується наказом центрального контролюючого органу, погодженим з Міністерством фінансів України. Центральний контролюючий орган зобов'язаний оприлюднювати з дотриманням правил комерційної або банківської таємниці надані податкові роз'яснення норм законодавства. Порядок оприлюднення податкових роз’яснень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

19.6. При введенні нового податку або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний контролюючий орган зобов'язаний роз'яснити його платникам особливості такого справляння, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації.

 

Стаття 20. Порядок та наслідки використання податкових роз’яснень та консультацій

 

20.1. Центральний контролюючий орган визначає у письмовій формі правила надання податкових роз'яснень та консультацій. Такі правила повинні бути деталізованими, містити конкретні приклади застосування окремого податку та не допускати неоднозначного (множинного) трактування норм податкового законодавства України.

20.2. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкового роз'яснення або консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення або консультація були змінені або скасовані. У разі зміни або скасування раніше наданої платнику податків консультації такий платник податків зобов’язаний здійснити відповідне коригування своєї податкової звітності та визначити і сплатити уточнену суму податкового зобов’язання у разі його збільшення. При цьому штрафні (фінансові) санкції та пеня на зазначені суми податкового зобов’язання не нараховуються. Строки давності при визначенні сум податкових зобов’язань у разі зміни або скасування раніше наданого платнику податків податкового роз’яснення або консультації застосовуються відповідно до статті 87 цього розділу.

20.3. Під час дослідження судом доказів, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не є пріоритетними над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

20.4. Платник податків може оскаржити до суду рішення контролюючого органу або органу стягнення щодо видання наказів, інструкцій, податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку. Визнання судом нормативно-правового акта або податкового роз'яснення контролюючого органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту набрання чинності таким судовим рішенням, а також для відповідної зміни положень нормативно-правового акта чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду повинне бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням.

Норми цього пункту не поширюються на випадки, коли суд приймає рішення щодо застосування податкових чи регулятивних (адміністративних) пільг, встановлених законодавством, що втратило чинність, яке може поширюватися виключно на платників податків – позивачів протягом строку дії такого законодавства, яке втратило чинність. У разі коли суд прийняв рішення щодо продовження таких пільг до моменту набрання чинності цим Кодексом, такі пільги поширюються на правові відносини (у тому числі податкові), які діяли до моменту набрання чинності цим Кодексом.

 

Стаття 21. Тлумачення податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби

 

21.1. У разі якщо норми законів або цього Кодексу допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів і є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень цього Кодексу або податкових законів, центральний контролюючий орган та платники податків мають право звернутися до органу, уповноваженого здійснювати офіційне тлумачення законів.

 

Глава 4. визначення суми грошових зобов’язань платника податків, порядок його сплати та оскарження рішень контролюючих органів

 

Стаття 22. Визначення суми грошових зобов’язань

 

22.1. Крім випадків, прямо передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

22.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо:

22.2.1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

22.2.2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

22.2.3) згідно з податковим законодавством та іншими законами особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, застосування штрафних санкцій (фінансових санкцій), у тому числі штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

22.2.4) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

22.2.5) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, в тому числі податку з доходів фізичних осіб таким податковим агентом;

22.2.6) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником у митних деклараціях.

22.3. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого грошового зобов'язання і має право оскаржити цю суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

 

Стаття 23. Скасування рішень контролюючих органів

 

23.1. Податкове повідомлення – рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження платником податків та в інших випадках у разі встановлення невідповідності податкового повідомлення – рішення (рішення) актам законодавства.

 

Стаття 24. Оскарження рішень контролюючих органів

 

24.1. Не підлягає оскарженню:

24.1.1) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій (митній) декларації;

24.1.2) податкове зобов’язання, що нараховане та/або утримане податковим агентом відповідно до норм цього Кодексу.

24.2. Грошове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до статті 22 цього Кодексу, та інші рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

24.3. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі його компетенції, встановленої цим Кодексом або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Платник податків водночас з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення – рішення або будь-якого іншого рішення. Вимоги до оформлення скарги встановлюється  центральним контролюючим  органом.

Скарга подається контролюючому органу вищого рівня протягом десяти календарних днів, що наступають за днем отримання платником податків податкового повідомлення – рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту подані ним скарги не розглядаються та повертаються такому платнику податків із зазначенням причин повернення.

Контролюючий орган вищого рівня зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 30 календарних днів, що наступають за днем отримання скарги платника податків, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

24.4. З урахуванням пункту 24.6 статті 24 цього розділу керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у пункті 24.3 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення
30-денного строку, зазначеного у пункті 24.3 цієї статті.

24.5. Рішення контролюючого органу вищого рівня, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

24.6. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що наступають за днем отримання податкового повідомлення – рішення контролюючого органу, замість
10-денного строку, визначеного у пункті 24.3 цієї статті.

24.7. У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що наступає за вихідним або святковим днем.

24.8. Строки подання скарги на податкове повідомлення – рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 75.6 статті 75 цього розділу.

24.9. Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом вищого рівня стосовно контролюючого органу, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, що оскаржується, крім рішень про результати розгляду скарг в адміністративному порядку.

24.10. Скарга, подана з дотриманням порядку, строку та умов, визначених у пунктах 24.3 і 24.6 цієї статті, зупиняє стягнення податкового боргу, але не зупиняє застосування права податкової застави та направлення податкових вимог.

24.11. Днем подання скарги вважається день фактичного подання скарги до відповідного контролюючого органу вищого рівня, а в разі надсилання скарги поштою – дата відправлення скарги, зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті чи на фіскальному чеку про оплату послуг зв’язку з пересилки скарги.

24.12. Процедура адміністративного оскарження закінчується:

24.12.1) останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення – рішення (рішення) контролюючому органу вищого рівня у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

24.12.2) днем отримання платником податків рішення контролюючого органу вищого рівня про повне задоволення скарги;

24.12.3) днем отримання платником податків рішення контролюючого органу вищого рівня, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;

24.12.4) днем звернення платника податків до суду.

24.13. Протягом року з дня визначення грошового зобов’язання контролюючим органом або іншого рішення платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання або будь-яке інше рішення.

У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податку із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

24.14. Звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення – рішення (рішення) контролюючого органу не звільняє такого платника від обов’язку сплатити нараховане грошове зобов’язання та не зупиняє застосування права податкової застави і надіслання податкових вимог, але зупиняє стягнення грошового зобов’язання та пені, зазначених у податковому повідомленні – рішенні, що оскаржується, до винесення судом остаточного рішення.

24.15. Податкова застава у випадках, передбачених пунктами 24.10 і 24.14 цієї статті, не застосовується, якщо сума грошового зобов’язання, нарахування якого оскаржується платником податків, гарантована податковою порукою.

24.16. Пеня, нарахована на суму грошового зобов’язання, нарахування якого оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку до закінчення усіх процедур апеляційного оскарження не включається до складу податкового боргу такого платника і не підлягає забезпеченню податковою заставою або податковою порукою.

 

Стаття 25. Строки сплати податкового зобов'язання

 

25.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом п’яти календарних днів, що наступають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

25.2. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а за їх відсутності – протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення – рішення про таке нарахування.

25.3. У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 22.2.1 – 22.2.5 пункту 22.2 статті 22 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення – рішення.

Якщо останній день зазначених у пунктах 25.2 і 25.3 цієї статті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

25.4. Пеня та штрафні санкції за їх наявності, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо вони були сплачені, то вони підлягають поверненню або зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу у порядку, встановленому статтею 5 цього розділу.

 

Стаття 26. Податкове повідомлення – рішення

 

26.1. У разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим законодавством або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 22 (крім випадків, визначених митним законодавством, коли сума податкового зобов’язання визначається митним органом під час митного оформлення товарів) цього розділу, або коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення – рішення.

Податкове повідомлення – рішення містить підставу для такого нарахування та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов’язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом, для оскарження податкового повідомлення – рішення. До податкового повідомлення – рішення додається розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення – рішення і розрахунку податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій визначається центральним контролюючим органом.

26.2. Податкове повідомлення – рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення – рішення. Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень – рішень щодо окремих платників податків.

26.3. Податкове повідомлення – рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення з описом вкладення. Податкове повідомлення – рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця знаходження з повідомленням про вручення з описом вкладення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення – рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення – рішення або податкову вимогу або рішення про результати розгляду скарги, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення – рішення або податкова вимога або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

26.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом яких виступали податки, збори, виноситься обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або виноситься рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов’язаний визначити податкові зобов’язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов’язань за якими підтверджена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення – рішення про нарахування платнику таких податкових зобов’язань і застосування відносно такого платника штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення – рішення за податковими зобов’язаннями, що є предметом розгляду в кримінальній справі про злочини, предметом яких виступали податки, збори, забороняється до моменту винесення судом у справі рішення, що набрало законної сили, або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення – рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Податкове повідомлення – рішення не може використовуватися як доказ у кримінальній справі. Наявність або відсутність чи скасування податкового повідомлення – рішення не є підставою для обвинувачення особи у вчиненні злочину, предметом яких виступали податки, збори, або виправдання такої особи.

 

Стаття 27. Податкова вимога

 

27.1. У разі коли платник податків не сплачує суму грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) такому платнику податків податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень.

Податкова вимога не надсилається, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

27.2. Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

27.3. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про виникнення права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення у строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

27.4. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення.

27.5. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

 

Стаття 28. Відкликання податкових повідомлень і податкових вимог

 

28.1. Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

28.1.1) сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

28.1.2) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення – рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

28.1.3) контролюючий орган зменшує раніше прийняте податкове повідомлення – рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

28.1.4) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума грошового зобов'язання, визначена в податковому повідомленні – рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

28.1.5) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні – рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

28.2. У випадках, визначених підпунктом 28.1.1 пункту 28.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

28.3. У випадках, визначених підпунктом 28.1.2 пункту 28.1 цієї статті, податкове повідомлення – рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення – рішення або податкової вимоги.

28.4. У випадках, визначених підпунктами 28.1.3 і 28.1.5 пункту 28.1 цієї статті, податкове повідомлення – рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня отримання платником податків податкового повідомлення – рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

28.5. У випадках, визначених підпунктом 28.1.4 пункту 28.1 цієї статті, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

28.6. Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного або судового оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення – рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму такого збільшення грошового зобов’язання надсилається окреме податкове повідомлення – рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

28.7. Контролюючий орган, який надіслав відповідному органу державної податкової служби подання, визначене у пункті 27.2 статті 27 цього розділу, зобов'язаний надати інформацію такому органу державної податкової служби про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

Глава 5. податковий контроль

 

Стаття 29. Визначення податкового контролю та компетенція органів державної влади при його здійсненні.

 

29.1. Податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

29.2. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 3 цього розділу, в межах їх компетенції, встановленої цим Кодексом.

29.3. Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, прокуратури та їх посадові (службові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами.

 

Стаття 30. Способи здійснення податкового контролю

 

30.1. Податковий контроль здійснюється шляхом:

30.1.1) ведення обліку платників податків;

30.1.2) інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

30.1.3) проведення перевірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у порядку, встановленому іншими спеціальними законами, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

30.1.4) використання складів із спеціальним режимом функціонування;

30.1.5) інших способів контролю, передбачених цим Кодексом.

 

Глава 5-1. Облік платників податків

 

Стаття 31. Загальні положення щодо обліку платників податків

 

31.1. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

31.2. Органи державної податкової служби ведуть облік платників податків у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. Взяття платників податків на облік в органах державної податкової служби та їх реєстрація як платників окремих податків здійснюється безоплатно.

31.3. Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

 

Стаття 32. Взяття платників податків на облік

 

32.1. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Всі фізичні особи – платники податків зборів, обов’язкових платежів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Взяттю на облік самозайнятих фізичних осіб передує реєстрація таких осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та здійснюється після державної реєстрації таких осіб чи отримання в установленому законодавством порядку права на здійснення незалежної професійної діяльності.

Взяття на облік платників податків – юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після державної реєстрації таких осіб чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

32.2. Взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців як платників податків і зборів в органах державної податкової служби здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.

32.3. Платники податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації або які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, для постановки на облік в органі державної податкової служби зобов’язані протягом 10 календарних днів після державної реєстрації, включення до державних реєстрів чи отримання права на провадження незалежної професійної діяльності подати відповідну заяву у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. Взяття на облік таких платників податків здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

32.4. Документ, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби, надсилається (видається) платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік.

32.5. Військові частини зобов’язані протягом 10 календарних днів після отримання свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарювання стати на облік в органі державної податкової служби за місцем своєї дислокації згідно із пунктом 32.3 цієї статті.

32.6. Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із Законом.

Для постановки на облік постійні представництва нерезидентів та відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб зобов'язані звернутися протягом 10 календарних днів з дня їх державної реєстрації (акредитації, легалізації) в установленому порядку або до початку провадження господарської діяльності, якщо така реєстрація є не обов’язковою згідно із законодавством, до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Взяття на облік таких платників податків здійснюється відповідно до пункту 32.3 цієї статті.

Якщо постійним представництвом нерезидента є юридична або фізична особа – резидент України, на підставі відповідного договору з нерезидентом (довіреності) вона повинна протягом 10 календарних днів після укладення договору (видачі довіреності) стати на облік в органі державної податкової служби як постійне представництво нерезидента відповідно до частини 32.3 цієї статті.

32.7. На обліку в органах державної податкової служби України повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, при виконанні яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Постановку на облік договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції здійснює платник податків – учасник, визначений відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди, у порядку визначеному пунктом 32.3 цієї статті. Заяву про взяття на облік такий платник податків зобов’язаний подати протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або угоди або після набрання ними чинності, якщо відповідно до законодавства реєстрація договору не проводиться.

32.8. Взяття на облік самозайнятих осіб, які не є підприємцями, провадять незалежну професійну діяльність та не є найманими особами у межах такої незалежної професійної діяльності, здійснюється у порядку, визначеному пунктом 32.3 цієї статті.

32.9. Центральний орган державної податкової служби визначає критерії відбору та особливості ведення обліку великих платників податків.

32.10. Основним місцем обліку платників податків є зареєстроване місцезнаходження (місце проживання) платника податків або інша податкова адреса платника податків, визначена відповідно до законодавства України. Неосновними місцями обліку визнаються території тих територіальних громад, де розміщуються підрозділи платника податків чи об’єкти платника податків, у зв’язку із якими у платника виникають обов’язки щодо сплати податків на таких територіях. Платники податків – юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов’язані стати на облік в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням усіх своїх структурних підрозділів, які є платниками податків, у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Платник податків (податковий агент) зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку, у тому числі за місцем знаходження своїх підрозділів, які не перебувають на обліку як самостійні платники податків, місцем знаходження об’єктів оподаткування платника податків, місцем знаходження приміщень, що використовуються ним для провадження господарської діяльності, є об’єктами оподаткування або пов’язані з об’єктами оподаткування, чи використовуються для отримання доходів (прибутку) тощо. Для взяття на облік (зняття з обліку) такого платника податків за неосновним місцем обліку він зобов’язаний подати до відповідного органу державної податкової служби заяву у 10-денний строк від дня створення (закриття) такого підрозділу чи об’єкта у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Юридичні особи та фізичні особи, які надають в оренду чи користування приміщення іншим особам для провадження господарської діяльності, зобов’язані подати відповідному органу державної податкової служби заяву про взяття на облік (зняття з обліку) об’єкта оподаткування у 10-денний строк з дня укладення (припинення, розірвання) відповідного договору у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

32.11. Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.

Порядок визначення податкового номеру встановлюється центральним органом державної податкової служби.

32.12. Орган державної податкової служби зазначає податковий номер у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає податковий номер в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

32.13. Особливості обліку платників податків за окремими податками, а також окремих категорій платників податків установлюються відповідними розділами цього Кодексу.

 

Стаття 33. Документи, що подаються уповноваженою особою платника податків для взяття на облік

 

33.1. Перелік документів, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби, та особи, які їх подають, визначаються центральним органом державної податкової служби.

33.2. Документи, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, і у разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали протягом 5 календарних днів виправлених документів для взяття на облік в органах державної податкової служби або повторно подали такі документи з помилками, несуть відповідальність, визначену цим Кодексом.

 

Стаття 34. Внесення змін до облікових даних платників податків

 

34.1. Підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є:

34.1.1) інформація органів державної реєстрації;

34.1.2) інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;

34.1.3) документально підтверджена інформація, що надається платниками податків;

34.1.4) інформація суб’єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;

34.1.5) рішення суду, що набрало законної сили.

34.2. Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

34.3. У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та орган державної податкової служби, в якому на обліку перебуває платник податків (далі – адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, органами державної податкової служби за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться відповідно процедури зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

У таких випадках платник податків зобов’язаний подати органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням відповідну заяву у 10-денний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів, платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність, визначену цим Кодексом.

34.4. Платники податків – юридичні особи, їх філії, відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної податкової служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її філій, відокремлених підрозділів у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, подавши заяву у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.

34.5. У разі внесення змін до документів, визначених у пункті 33.1 статті 33 цього розділу, платник податків зобов’язаний подати органу державної податкової служби, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.

 

Стаття 35. Підстави та порядок зняття платників податків з обліку в органах державної податкової служби

 

35.1. Підставами для зняття платника податків з обліку в органах державної податкової служби є:

35.1.1) повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичною особою чи незалежної професійної діяльності самозайнятою особою;

35.1.2) свідоцтво (довідка органів реєстрації цивільного стану) про смерть фізичної особи, яка є або не є самозайнятою, судове рішення про визнання такої особи померлою або безвісно відсутньою;

У випадках, що стосуються фізичних осіб, які є або не є самозайнятими, зняття з обліку таких осіб здійснюється за відсутності заборгованості перед бюджетом за податками, зборами, або погашення такої заборгованості за рахунок активів такої фізичної особи, що переходять за правом спадщини у власність інших осіб, або визнання такої заборгованості безнадійним боргом і списання її в установленому порядку, коли такі активи відсутні або не з'являються інші особи, які вступають у права спадщини незалежно від часу набуття таких прав.

У разі коли внаслідок припинення платника податків – юридичної особи шляхом реорганізації частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною, такі податкові зобов'язання чи борг переходять (розподіляються) до юридичних осіб – правонаступників реорганізованої юридичної особи у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли внаслідок припинення платника податків – юридичної особи шляхом ліквідації частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною, такі податкові зобов'язання чи борг погашаються за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законодавством, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи – за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона платником податку, збору (обов'язкового платежу), стосовно якого виникло податкове зобов'язання або податковий борг таких філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

35.2. Органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право:

35.2.1) звертатися до суду стосовно юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про винесення судового рішення щодо:

припинення юридичних осіб або припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями,

відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями,

скасування державної реєстрації змін до установчих документів,

скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

35.2.2) отримувати та надавати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

35.3. У разі припинення юридичної особи її відокремлені підрозділи підлягають зняттю з обліку в контролюючих органах.

Порядок зняття платників податків з обліку в органах державної податкової служби встановлюється центральним органом державної податкової служби.

 

Стаття 36. Інформація, що подається для обліку платників податків органами державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та іншими органами

 

36.1. Орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця повинен передати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

36.2. Органи, що здійснюють реєстрацію незалежної професійної діяльності або видають дозволи на право самостійного ведення такої діяльності, зобов’язані надавати органам державної податкової служби відомості з документа, що підтверджує право на провадження такої діяльності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

36.3. Органи, що ведуть облік або реєстрацію майна та інших активів, які є об'єктом оподаткування, зобов'язані повідомити про власників та/або користувачів такого майна та інших активів, розміщених на відповідній території, або про транспортні засоби, зареєстровані у цих органах, та їх власників органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок такого повідомлення встановлює Кабінет Міністрів України.

36.4. Державні органи повинні подавати органам державної податкової служби іншу інформацію у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

 

Стаття 37. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків в банках та інших фінансових установах

 

37.1. Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки юридичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, фізичним особам – підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, лише за наявності документа, що підтверджує взяття їх на облік в органах державної податкової служби.

37.2. Банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків – юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).

При відкритті або закритті рахунка платнику податків – банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка.

37.3. Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків (крім банку) у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби.

37.4. Порядок подання та форма і зміст повідомлень визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з Національним банком України.

37.5. Банки та інші фінансові установи за невиконання норм цієї статті несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом.

37.6. Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність зобов’язані повідомляти про це банки та інші фінансові установи в яких такі особи відкривають рахунки.

 

Стаття 38. Державний реєстр фізичних осіб – платників податків

 

38.1. Центральний орган державної податкової служби формує та веде Державний реєстр фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр).

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:

громадянами України;

іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

38.2. До облікової картки фізичної особи – платника податків вноситься така інформація:

38.2.1) прізвище, ім'я та по батькові;

38.2.2) дата народження;

38.2.3) місце народження (країна, область, район, населений пункт);

38.2.4) місце проживання, а для нерезидентів – також громадянство;

38.2.5) серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий, а для нерезидентів – також податковий номер, що використовується під час оподаткування в країні резиденції.

38.3. До інформаційної бази Державного реєстру включається така інформація про фізичних осіб:

38.3.1) джерела отримання доходів;

38.3.2) об’єкти оподаткування;

38.3.3) сума нарахованих та/або отриманих доходів;

38.3.4) сума сплачених податків;

38.3.5) інформація про податковий кредит та податкові пільги платника податків.

38.4. Громадяни, які народилися після набрання чинності цим Кодексом і інформація про яких не включалася до Державного реєстру, реєструються платниками податків на підставі облікових карток, що формуються органами реєстрації актів громадянського стану під час видачі таким громадянам свідоцтв про народження.

Порядок включення таких громадян до Державного реєстру встановлюється центральним органом державної податкової служби. Порядок формування облікових карток органами реєстрації актів громадянського стану встановлюється центральним органом виконавчої влади, який здійснює керівництво такими органами. Питання взаємодії між органами державної податкової служби і органами реєстрації актів громадянського стану визначаються Кабінетом Міністрів України.

Реєстрація у Державному реєстрі на основі даних органів реєстрації актів громадянського стану для новонароджених розпочинається та здійснюється через 1 рік після набрання чинності цим Кодексом.

38.5. Фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного чи уповноваженого представника подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи – платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.

Фізична особа подає облікову картку фізичної особи – платника податків до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, – органу державної податкової служби за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Для заповнення облікової картки фізичної особи – платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу.

Форма облікової картки фізичної особи – платника податків і порядок її подання встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Фізична особа несе відповідальність згідно із законодавством України за достовірність інформації, що вноситься до облікової картки фізичної особи – платника податків.

38.6. Органи реєстрації актів громадянського стану, органи внутрішніх справ зобов’язані подавати відповідним органам державної податкової служби інформацію щодо змін у даних, які включаються до облікової картки фізичної особи – платника податків, не пізніше наступного робочого дня після проведення реєстрації таких змін.

Порядок подання такої інформації та питання взаємодії суб’єктів інформаційних відносин визначаються Кабінетом Міністрів України.

38.7. Фізичні особи – платники податків зобов’язані подавати органам державної податкової служби відомості про зміни даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом державної податкової служби.

38.8. Кожній обліковій картці, внесеній до Державного реєстру, центральний орган державної податкової служби присвоює реєстраційний номер, про який інформує орган державної податкової служби:

38.8.1) за місцем обліку;

38.8.2) за місцем проживання фізичної особи;

38.8.3) за місцем отримання доходів чи місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

38.9. За зверненням платника податків, його законного представника або уповноваженої особи орган державної податкової служби видає документ, що засвідчує реєстрацію платника податків у Державному реєстрі і містить реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Форма документа і порядок його видачі встановлюється центральним органом державної податкової служби. Порядок формування реєстраційного номера облікової картки платника податків визначається та затверджується центральним органом державної податкової служби.

38.10. Реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру за бажанням такого платника податків може бути проставлений до паспорта громадянина України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

38.11. За рішенням Кабінету Міністрів України може бути запроваджена видача документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи як платника податків і містить реєстраційний номер облікової картки платника податків у вигляді картки з високим ступенем захисту та фотографією.

За видачу документів і дублікатів документів справляється плата, розмір та порядок зарахування якої встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням витрат з виготовлення зазначених документів.

38.12. У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій обліковій картці фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації або продовжено строк реєстрації.

38.13. Реєстраційний номер облікової картки платника податків використовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансові установи, біржі, самозайнятими особами, фізичними особами – підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:

38.13.1) виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані надавати реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;

38.13.2) укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів;

38.13.3) відкриття рахунків у комерційних банках, а також у платіжних документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків;

38.13.4) заповнення фізичними особами, визначеними у пункті 38.1 цієї статті, вантажних митних декларацій під час перетину митного кордону України;

38.13.5) сплати фізичними особами податків і зборів;

38.13.6) проведення державної реєстрації фізичних осіб – підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів підприємницької діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;

38.13.7) реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього;

38.13.8) подання органам державної податкової служби декларацій про доходи, майно та інші активи;

38.13.9) реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;

38.13.10) оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;

38.13.11) в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.

38.14. Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 38.13 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

38.15. Орган державної податкової служби зазначає реєстраційний номер облікової картки платника податків у всіх повідомленнях, що надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає реєстраційний номер своєї облікової картки платника податків в усіх звітних або інших документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

38.16. Відомості з Державного реєстру:

38.16.1) використовуються органами державної податкової служби виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України;

38.16.2) є інформацією з обмеженим доступом.

38.17. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків, зокрема:

38.17.1) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи та фізичні особи – підприємці, податкові агенти – про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи фізичних осіб протягом
40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а також інформацію, передбачену статтею 16 цього розділу;

38.17.2) органи внутрішніх справ – про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи знялися з реєстрації в ньому, транспортні засоби, щодо яких у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше
10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти у
п’ятиденний строк від дня отримання відповідних заяв від фізичних осіб та про паспорти померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

38.17.3) органи державної реєстрації морських, річкових та повітряних суден – про судна, щодо яких у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

38.17.4) органи реєстрації актів громадянського стану – про фізичних осіб, які померли, а також про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові та про внесення до актів громадянського стану змін стосовно дати і місця народження щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

38.17.5) органи, що здійснюють реєстрацію приватної нотаріальної, адвокатської іншої незалежної професійної діяльності та видають свідоцтва про право на зайняття такою діяльністю, – про видачу або анулювання реєстраційного посвідчення – у п’ятиденний строк від дня провадження відповідної дії;

38.17.6) органи, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна або прав на нього – про оподатковуване нерухоме майно, щодо якого у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

38.17.7) органи опіки і піклування, виховні, лікувальні заклади, заклади соціального захисту населення та інші аналогічні заклади, що відповідно до законодавства здійснюють опіку, піклування або управління майном підопічного, зобов'язані повідомляти про встановлення опіки над фізичними особами, визнаними судом недієздатними, опіку, піклування і управління майном малолітніх, інших неповнолітніх фізичних осіб, фізичних осіб, обмежених судом у дієздатності, дієздатних фізичних осіб, над якими встановлене піклування у формі патронажу, піклування або управлінням майном фізичних осіб, визнаних судом безвісно відсутніми, а також про подальші зміни, зв'язані із зазначеною опікою, піклуванням або управлінням майном, в органи державної податкової служби за місцем свого перебування не пізніше п'яти календарних днів від дня прийняття відповідного рішення;

38.17.8) інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування – інформацію про інші об’єкти оподаткування.

 

 

Глава 5-2. інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби

Стаття 39. Визначення інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби

 

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби – комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної органам державної податкової служби для реалізації покладених на них функцій та завдань.

 

Стаття 40. Збір податкової інформації

 

40.1. Для інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла:

40.1.1) від платників податків та податкових агентів:

40.1.1.1) що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах;

40.1.1.2) про фінансово - господарські операції платників податків;

40.1.1.3) про застосування реєстраторів розрахункових операцій;

40.1.2) від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України:

40.1.2.1) про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема вид, характеристики, індивідуальні ознаки об’єкта оподаткування (за наявністю) за якими його можна ідентифікувати;

40.1.2.2) про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

40.1.2.3) що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, крім фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

40.1.2.4) про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

40.1.2.5) про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема:

назву платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти;

податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи;

вид дозвільного документа;

вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ;

дата видачі дозвільного документа;

строк дії дозвільного документа, інформація про припинення (призупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (призупинення);

інформацію про сплату належних платежів за видачу дозвільного документа;

перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

40.1.2.6) про експортні та імпортні операції платників податків.

40.1.3) від банків, інших фінансових установ – інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

40.1.4) від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

40.1.5) за результатами податкового контролю;

40.1.6) інша інформація – інформація оприлюднена та/або добровільно або за запитом надана органу державної податкової служби.

 

Стаття 41. Отримання податкової інформації органами державної податкової служби

 

41.1. Інформація, визначена у статті 40 цього розділу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби.

41.2. До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 40.1.1.1, 40.1.1.2 (в частині обов’язку платника податків надавати реєстри податкових накладних, передбачених розділом V цього Кодексу), 40.1.1.3, 40.1.2.1, 40.1.2.3, 40.1.2.4, 40.1.2.5, 40.1.2.6 пункту 40.1.2, пункті 40.1.5 статті 40 цього розділу.

У разі коли іншими розділами цього Кодексу не визначено інші строки надання такої інформації:

41.2.1) інформація, зазначена у підпунктах 40.1.2.1 та 40.1.2.5 підпункту 40.1.2 пункту 40.1 статті 40 цього розділу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щомісяця протягом 10 календарних днів місяця, що настає за звітним;

41.2.2) інформація, зазначена у підпункті 40.1.2.3 підпункту 40.1.2 пункту 40.1 статті 40 цього розділу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування протягом 10 календарних днів з дня подання такої звітності відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Органами державної статистики інформація надається  відповідно до плану державних статистичних спостережень;

41.2.3) інформація, зазначена у підпункті 40.1.2.4 підпункту 40.1.2 пункту 40.1 статті 40 цього розділу, надається органами місцевого самоврядування не пізніше 10 календарних днів з дати набуття чинності відповідним рішенням;

41.2.4) інформація, зазначена у підпункті 40.1.2.6 підпункту 40.1.2 пункту 40.1 статті 40 цього розділу, надається центральним митним органом  у строк, визначений спільним наказом центрального митного органу та центрального органу державної податкової служби, але не рідше ніж кожні 10 календарних днів.

Порядок надання періодичної інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.

41.3. Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та копій завірених документів, що її підтверджують.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для направлення запиту. Перелік підстав для направлення запиту визначається центральним органом державної податкової служби.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані надавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, і завірені копії документів протягом одного місяця з дня, що настає за днем отримання запиту. У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзаці другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, банками та іншими фінансовими установами безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

41.4. Інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається, в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 41.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами органам державної податкової служби за рішенням суду. Для отримання такої інформації орган державної податкової служби звертається до суду за місцезнаходженням такого органу державної податкової служби.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та виносить рішення, яким зобов’язує банки та фінансові установи надати органу державної податкової служби інформацію про наявність та рух коштів на рахунках платника податку із зазначенням сум, призначень та підстав здійснення платежу, номерів рахунків контрагентів та його назви (прізвище, ім’я, по батькові) і податкового номеру (реєстраційного номеру облікової картки платника податків), назву банку контрагента, або рішення про відмову в поданні такої інформації. Рішення про задоволення вимог органу державної податкової служби щодо зобов’язання банків та фінансових установ надати інформацію органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

41.5. Обмеження щодо надання органам державної податкової служби інформації, передбаченої у статті 40 цього розділу, можуть встановлюватися виключно цим Кодексом. У разі якщо іншими законодавчими актами встановлюються інші обмеження або порядок надання податкової інформації, ніж визначені цим Кодексом, застосовуються норми цього Кодексу.

 

Стаття 42. Обробка та використання податкової інформації

 

42.1. Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватись в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

42.2. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

 

Глава 5-3. Перевірки

Стаття 43. Види перевірок

 

43.1. Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, мають право проводити камеральні, невиїзні документальні перевірки, планові виїзні документальні перевірки, позапланові виїзні документальні перевірки, перевірки щодо порядку дотримання платниками податків іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

43.2. Митні органи можуть проводити камеральні та невиїзні документальні перевірки в порядку, встановленому цим розділом.

43.3. Питання проведення митними органами виїзних документальних перевірок визначається митним законодавством.

 

Стаття 44. Камеральні перевірки

 

44.1. Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших перевірок платника податків.

 

Стаття 45. Невиїзні документальні перевірки

 

45.1. Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу на підставі поданих податкових декларацій, звітів, бухгалтерської, статистичної звітності та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за межами України, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, незалежно від способу їх подачі, в тому числі на вимогу органу державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків,

45.2. Присутність платників податків під час проведення невиїзних документальних перевірок не обов'язкова.

45.3. Порядок проведення невиїзних документальних перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним органом державної податкової служби, а для перевірок, що проводяться митними органами в межах їх компетенції – центральним митним органом.

 

Стаття 46. Планові виїзні документальні перевірки

 

46.1. Плановою виїзною документальною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків та зборів, а також дотримання валютного законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби.

При проведенні планової виїзної документальної перевірки може бути проведено перевірку питань щодо дотримання норм іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Планова виїзна документальна перевірка повинна бути передбачена у плані роботи органу державної податкової служби.

46.2. Планова виїзна документальна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, а для платників податків, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням таких платників податків перевірка може бути проведена в приміщенні органу державної податкової служби.

46.3. Планова виїзна документальна перевірка проводиться не частіше одного разу на календарний рік відповідно до плану - графіка, що затверджується в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

46.4. Забороняється проведення планових виїзних документальних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності справляння державного мита, судового збору та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

46.5. Право на проведення планової виїзної документальної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли такому платнику не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

46.6. Проведення планових виїзних документальних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 47. Позапланові виїзні документальні перевірки

 

47.1. Позаплановою виїзною документальною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного законодавства.

При проведенні позапланової виїзної документальної перевірки може бути проведено перевірку питань щодо дотримання норм іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Позапланова виїзна документальна перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна документальна перевірка. Для платників податків, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням таких платників податків перевірка може бути проведена в приміщенні органу державної податкової служби.

47.2. Позапланова виїзна документальна перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

47.2.1) за результатами перевірок інших платників податків або аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законодавством порядку, виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

47.2.2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки чи звіти, подання яких передбачено законом;

47.2.3) платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

47.2.4) виявлено невідповідність між даними, що містяться у податкових деклараціях (розрахунках чи звітах), поданих платником податків, подання яких передбачено законом. Перелік можливих невідповідностей визначається центральним органом державної податкової служби;

47.2.5) платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення – рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення у разі коли платник податків у своїй скарзі посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки;

47.2.6) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від платника податків, який мав правові відносини з іншим платником податків і яким не надано пояснення та належно засвідчені копії документів на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту, та/або не підписано акт невиїзної документальної перевірки, здійсненої на підставі наданих ним копій документів;

47.2.7) розпочато процедуру реорганізації юридичної особи, припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

47.2.8) платником податків подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу;

47.2.9) щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

47.2.10) у разі коли платником податку на прибуток підприємств протягом чотирьох послідовних базових звітних періодів у податковій звітності відображаються збитки;

47.2.11) отримано запит підрозділу, який провадить оперативно-розшукову діяльність, або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду про призначення перевірки;

47.2.12) отримано інформацію від уповноважених фінансових установ, правоохоронних органів та органів митної служби або платника податків про наявність порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

47.2.13) отримано від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, пов’язаних з визначенням грошових зобов’язань (з урахуванням вимог статті 6 цього розділу);

47.2.14) органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю службових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно службових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили планову або позапланову виїзну документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

47.2.15) в інших випадках, прямо визначених цим Кодексом.

Позапланова виїзна документальна перевірка з підстав, визначених у підпункті 47.2.8 пункту 47.2 цієї статті, проводиться виключно стосовно правомірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

47.3. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на зверненням такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

47.4. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, та іншими законами України.

47.5. Рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки приймається керівником органу державної податкової служби. Форма рішення визначається центральним органом державної податкової служби.

47.6. Періодичність проведення позапланових виїзних документальних перевірок не обмежується.

 

Стаття 48. Перевірки щодо дотримання порядку здійснення суб’єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

 

48.1. Контроль за дотриманням платниками податків порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі шляхом здійснення контрольних розрахункових операцій (контрольних закупок) та проведення спостереження, ведення касових операцій, наявністю патентів, свідоцтв, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Такі перевірки можуть бути як плановими, так і позаплановими та здійснюється за місцезнаходженням платника податків, стосовно якого проводиться перевірка, або за місцем фактичного провадження ним діяльності, яка контролюється.

48.2. Планові виїзні перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, проводяться відповідно до плану роботи органу державної податкової служби.

Планові виїзні перевірки щодо дотримання платником податків порядку виробництва та обігу підакцизних товарів, застосування реєстраторів розрахункових операцій, ведення готівкових розрахунків та касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій, а також іншого законодавства, можуть проводитися не частіше одного разу на місяць.

48.3. Порядок проведення контрольних розрахункових операцій та виїзних перевірок здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі спостереження розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

48.4. Позапланові виїзні перевірки щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, можуть проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

48.4.1) за наслідками перевірок інших платників податків або аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законодавством порядку, виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі контрольних розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

48.4.2) письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

48.4.3) отримання від органів державної влади або органів місцевого самоврядування письмового повідомлення про порушення платником податків встановленого порядку розрахунків за готівку, ведення касових операцій, патентування та ліцензування;

48.4.4) неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх з нульовими показниками або з показниками, що не відповідають відомостям, зазначеним в обов’язковій звітності;

48.4.5) отримання в установленому законодавством порядку інформації про зміну діяльності платників податків, провадження якої передбачає отримання відповідного патенту чи ліцензії;

48.4.6) отримання інформації про недотримання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, в тому числі виробниками (постачальниками) або покупцями цієї продукції, незалежно від форм власності;

48.4.7) платником податків подано в установленому порядку заперечення до акта планової чи позапланової виїзної перевірки або скаргу на прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення – рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення у разі, якщо платник податків у своїй скарзі посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки;

48.4.8) за результатами попередньої планової або позапланової перевірки встановлено порушення законодавства з питань здійснення розрахункових операцій, у тому числі контрольних розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Позапланові виїзні перевірки, зазначені в цій статті, здійснюються за наявності підстав, викладених у пункті 48.4 цієї статті, за рішеннями керівників органів державної податкової служби, які оформлюються наказами. Періодичність проведення таких перевірок не обмежується.

 

Стаття 49. Права службових (посадових) осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок

 

49.1. При проведенні перевірок службові (посадові) особи органів державної податкової служби мають право:

49.1.1) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 4 цього розділу, не пізніше ніж за десять календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

49.1.2) отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявністю)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців документи, що посвідчують особу;

49.1.3) отримувати у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність», безоплатно від Національного банку України та інших фінансових установ довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, інформацію про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, інформацію стосовно операцій за рахунками суб’єктів господарювання з питань оподаткування або валютного контролю, у тому числі інформацію про факти порушення резидентами установлених законодавством строків розрахунків під час проведення зовнішньоекономічних операцій, та інформацію про фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів;

49.1.4) вимагати від платників податків, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, або до активів яких застосовано адміністративний арешт, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів та документів суворого обліку;

49.1.5) отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявністю)) про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність;

49.1.6) вилучати у платників податків оригінали первинних документів, які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у порядку, встановленому цим Кодексом;

49.1.7) вивчати первинні документи, облікові та інші регістри, фінансову та статистичну звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів та інших платежів, а також виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

49.1.8) проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, які було отримано службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;

49.1.9) при проведенні перевірок платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій проводити спостереження за здійсненням готівкових розрахункових операцій, порядок проведення яких встановлюється центральним органом державної податкової служби;

49.1.10) вимагати від посадових або службових осіб платника податків зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються при провадженні ним діяльності, що перевіряється;

49.1.11) обстежувати будь-які території, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, що належать платнику податків або ним використовуються;

49.1.12) обстежувати житло громадян або інше володіння фізичної особи (з письмового дозволу власника житла чи іншого володіння або за рішенням суду), якщо воно зазначене в реєстраційних документах як зареєстроване місцезнаходження платника податків або використовується таким платником для отримання доходів;

49.1.13) звертатися до суду для отримання дозволу на обстеження житла громадян, яке використовується як місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або для отримання доходів;

49.1.14) звертатися до суду щодо припинення державної реєстрації юридичної особи та підприємницької діяльності громадянина – підприємця, визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання та/або змін до них, скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість та документів, що є наслідком такої діяльності, продовження строку адміністративного арешту активів платників податків та накладення арешту на кошти на банківських рахунках платника податків;

49.1.15) звертатися до суду щодо визнання недійсними правочинів, господарських зобов’язань, які можуть бути визнані недійсними з підстав, визначених законодавством;

49.1.16) звертатися до суду про стягнення до бюджету коштів та майна, отриманого сторонами за правочинами, господарськими зобов’язаннями, що визнані судом недійсними, у випадках, коли таке стягнення передбачене законодавством;

49.1.17) звертатися до суду стосовно прийняття рішення щодо призупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах ( крім операцій щодо видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків) за наявності хоча би однієї з таких підстав:

49.1.17.1) відмови платника податків від проведення перевірки;

49.1.17.2) недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпунктах 49.1.11 – 49.1.13 цього пункту;

49.1.17.3) ненадання або надання у неповному обсязі документів на перевірку;

49.1.17.4) ненадання або надання у неповному обсязі документів, предметів та інших матеріалів для проведення експертизи;

49.1.17.5) невиконання законних вимог органів державної податкової служби під час проведення виїзних перевірок;

49.1.17.6) непред’явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню та/або патентуванню.

Для прийняття рішення про призупинення видаткових операцій платників податків на рахунках у банках та інших фінансових установах орган державної податкової служби звертається до суду за місцезнаходженням такого органу державної податкової служби.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та приймає рішення, яким зобов’язує банки та фінансові установи призупинити видаткові операції платників податків на їх рахунках, або рішення про відмову в такому призупиненні. Рішення про обов’язок банків та інших фінансових установ призупинити видаткові операції платників податків на їх рахунках підлягає негайному виконанню банками та іншими фінансовими установами незалежно від оскарження такого рішення;

49.1.18) складати стосовно фізичних осіб, фізичних осіб – суб’єктів господарювання (у тому числі самозайнятих) та посадових осіб суб’єктів господарювання протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законодавством;

49.1.19) виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

49.1.20) надсилати письмові запити платникам податків щодо надання пояснень та належно засвідчених копій документів;

49.1.21) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень службовими особами органів державної податкової служби, усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та контролювати виконання законних вимог службових осіб органів державної податкової служби;

49.1.22) користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать суб’єктам господарювання, з дозволу таких платників або їх посадових осіб;

49.1.23) використовувати (з попередженням про це платника податків) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, технічні засоби фото-, відео- та аудіофіксації з метою достовірного та об’єктивного відображення обставин, що мають значення при проведенні перевірки.

49.2. Посадові особи органів державної податкової служби у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації, передбаченої підпунктом 49.1.4 пункту 49.1 цієї статті, або ненадання для перевірки чи вилучення документів (за умови наявності таких документів) мають право опечатувати приміщення та технічні пристрої, які використовуються для зберігання об’єктів, що підлягають інвентаризації, та/або документів, що обов’язково подаються для перевірки або вилучення.

Не пізніше наступного робочого дня після опечатування приміщень та технічних пристроїв орган державної податкової служби звертається до суду за місцезнаходженням такого органу державної податкової служби із заявою про спонукання платника податків щодо виконання законних вимог посадових осіб органу державної податкової служби.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня розглядає заяву органу державної податкової служби та виносить рішення, яким зобов’язує платника податків провести інвентаризацію та/або подати документи, або рішення про відмову у задоволенні заяви органу державної податкової служби. Рішення про обов’язок платника податків провести інвентаризацію та/або подати документи є остаточним і не підлягає оскарженню.

До прийняття рішення судом доступ до опечатаних приміщень та до вмісту технічних пристроїв забороняється. Порядок опечатування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 50. Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до виїзних перевірок, порядок і строки їх проведення

 

50.1. Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначається дата видачі, назва органу державної податкової служби, назва та реквізити суб’єкта, щодо якого проводиться перевірка (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред’явлення платнику податків (його посадовим особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення службових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

При пред’явленні направлення платнику податків та/або посадовим особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, ім’я, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку, посадовими особами органу державної податкової служби складається акт за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби. Акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

50.2. У разі відмови платника податків та/або посадових осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби. Акт про відмову від допуску до проведення перевірки є підставою для звернення до суду щодо зупинення операцій на рахунках у банках та інших фінансових установах, в установленому цим Кодексом порядку, та вжиття інших заходів, передбачених законодавством.

50.3. При проведенні перевірок посадові особи органів державної служби повинні діяти у межах прав і повноважень, визначених цим Кодексом.

50.4. Тривалість перевірок, визначених у статтях 46 і 47 цього розділу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 47.2.8 пункту 47.2 статті 47 цього розділу, тривалість яких встановлена у статті 22 розділу V цього Кодексу), не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва – 20 робочих днів.

50.5. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статтях 46 і 47 цього розділу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 47.2.8 пункту 47.2 статті 47 цього розділу, тривалість яких встановлена у статті 22 розділу V цього Кодексу), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 20 робочих днів, щодо суб'єктів малого підприємництва – не більш як на 10 робочих днів, а для великих платників податків – на інший строк, визначений згідно з обґрунтованим рішенням керівника органу державної податкової служби, але не більш як на 60 робочих днів при проведенні перевірок, визначених статтею 46 та підпунктами 47.2.7, 47.2.14 пункту 47.2 статті 47 цього розділу, і не більш як на 30 робочих днів при проведенні перевірок, визначених статтею 47 цього розділу (крім випадків проведення перевірок на підставах, визначених підпунктами 47.2.7, 47.2.14 пункту 47.2 статті 47 цього розділу).

Для цілей цієї статті великим платником податків вважається суб’єкт господарювання, що відповідає критеріям великого підприємства, визначених у Господарському кодексі України.

50.6. Проведення планової та позапланової виїзної документальної перевірка може бути призупинене з подальшим продовженням її проведення на невикористаний строк, у разі необхідності перевірки платників податків, з якими платник податків, що перевіряється, мав правові відносини; підтвердження залишків товарно - матеріальних цінностей у місцях зберігання; проведення експертизи; ненадання платником податків документів, необхідних для перевірки; відсутності посадових осіб платників податків або фізичних осіб – платників податків; розгляду судом позовів органів державної податкової служби з питань, що пов’язані з предметом перевірки.

Призупинення планової та позапланової виїзної перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки.

Порядок призупинення планових та позапланових виїзних документальних перевірок визначається центральним органом державної податкової служби.

50.7. Тривалість перевірок, визначених статтею 48 цього розділу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 днів.

Підставами для подовження строку перевірки є:

50.7.1) заява суб’єкта господарювання за необхідності надання ним документів, які стосуються питань перевірки;

50.7.2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів.

50.8. Для посадових осіб органів державної податкової служби при проведенні перевірок підставами для висновків є:

50.8.1) документи, визначені цим Кодексом;

50.8.2) податкова інформація;

50.8.3) експертні висновки;

50.8.4) судові рішення;

50.8.5) пояснення, отримані згідно з підпунктом 49.2.2 пункту 49.2 статті 49 цього розділу;

50.8.6) результати обстежень, проведених відповідно до статті 52 цього розділу;

50.8.7) розрахунки об’єктів оподаткування, визначених із застосуванням непрямих методів, відповідно до статті 56 цього розділу.

50.8.8) інші матеріали, отримані в результаті застосування службовими особами контролюючих органів прав, наданих їм цим Кодексом, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

 

Стаття 51. Опитування фізичних осіб

 

51.1. Посадові особи органів державної податкової служби мають право опитувати фізичних осіб, у тому числі суб'єктів підприємницької діяльності та посадових осіб, під час здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів та штрафних фінансових санкцій, що застосовуються органами державної податкової служби за правопорушення вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

51.2. Фізичні особи можуть бути запрошені для опитування або надання документів (їх копій) у випадках, передбачених цим Кодексом до службових приміщень контролюючих органів.

Форма повідомлень та порядок запрошення фізичних осіб до посадових осіб контролюючих органів встановлюються Кабінетом Міністрів України з дотриманням вимог цього Кодексу.

Час, протягом якого фізичні особи можуть бути запрошені для опитування або надання документів (або їх копій) до службових приміщень органів державної податкової служби, не може виходити за межі офіційно встановленого робочого дня таких органів.

 

Стаття 52. Обстеження територій, що використовуються для провадження господарської діяльності, та приміщень, які є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування

 

52.1. Посадові (службові) особи органу державної податкової служби під час перевірок мають право проводити обстеження територій, на яких провадиться діяльність, та приміщень, що використовуються для  її провадження, які є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування.

Метою проведення таких обстежень є отримання інформації, необхідної для визначення та/ або підтвердження сум грошових зобов’язань платників податків, а також фактів порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

52.2. Результати проведеного обстеження оформляються у формі акта, який підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби та платниками податків (представниками платника податків).

52.3. Обстежень будівель (житлових приміщень) та територій, які належать фізичним особам і є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування, проводиться лише у випадках та у порядку, передбачених законом.

52.4. Якщо платник податків перешкоджає входу посадових (службових) осіб органів державної податкової служби на територію або у приміщення, зазначені у пункті 52.1 цієї статті, про це складається акт, який підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, що проводить обстеження, та платником податків.

У разі відмови платника податків підписати акт, у ньому робиться відповідна відмітка.

52.5. За неправомірне перешкоджання входу посадових (службових) осіб органів державної податкової служби, які проводять обстеження, на територію або у приміщення, зазначені в пункті 52.1 цієї статті, платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом.

 

Стаття 53. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби

 

53.1. Експертиза проводиться у разі коли для вирішення питань що мають значення для здійснення податкового контролю необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах.

53.2. Експертиза призначається за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в якому зазначаються:

53.2.1) підстави для залучення експерта;

53.2.2) прізвище експерта;

53.2.3) реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль;

53.2.4) питання, поставлені до експерта;

53.2.5) документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерту.

53.3. Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов’язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи – з висновком експерта.

53.4. Платник податків зобов’язаний надати для проведення експертизи необхідні документи, предмети та інші матеріали. У разі відмови платника податків надати на розгляд експерту документи, предмети та інші матеріали, такий платник податків несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

53.5. Експерт має право ознайомлюватися з наданими йому матеріалами перевірки, які мають відношення до предмета експертизи, та просити надання додаткових матеріалів.

Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або такий експерт не володіє необхідними знаннями для проведення зазначеної експертизи.

53.6. За умисне надання висновків, що містять неправдиві відомості або відомості, що суперечать законодавству, експерт несе відповідальність, встановлену законодавством.

 

Стаття 54. Огляд та вилучення документів

 

54.1. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

54.2. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки.

54.3. Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням конкретної посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляється актом у довільній формі, який підписує посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).

54.4. Керівник або заступник керівника органу державної податкової служби, посадові (службові) особи якого проводять перевірку, може прийняти рішення про вилучення оригіналів документів, що свідчать або можуть свідчити про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, а також порушення вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби. Зазначене рішення оформляється вмотивованою постановою керівника або заступника керівника органу державної податкової служби про вилучення оригіналів документів. Копія постанови вручається платнику податків або законному представнику.

54.5. Вилучення оригіналів документів здійснюється посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби в присутності платника податків або його законних представників. Платник податків має право залишати копії таких документів.

54.6. У разі відмови платника податків або його законних представників надати для вилучення оригінали документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби нею складається акт у довільній формі, що засвідчує факт такої відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підпису зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

54.7. Вилучення оригіналів документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби України, які здійснюють вилучення документів, роблять відмітку про відмову від підпису.

54.8. Не підлягають вилученню оригінали документів, що не можуть свідчити про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, а також порушення вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби.

54.9. Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

54.10. Порядок вилучення посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби оригіналів та надання платниками податків копій документів затверджується центральним органом державної податкової служби.

54.11. З дати отримання платником податків повідомлення органу державної податкової служби про проведення планової виїзної перевірки або з дати початку позапланової виїзної перевірки до дати закінчення такої перевірки не допускається вилучення правоохоронними та іншими органами оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів та інших платежів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, без погодження з органом державної податкової служби, де обліковується такий платник податків.

У разі коли документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами до початку перевірок або отримання повідомлення платником податків про проведення планової виїзної перевірки, орган, що здійснив таке вилучення, зобов’язаний надати їх для перевірки за зверненням органу державної податкової служби.

 

Стаття 55. Оформлення результатів перевірок

 

55.1. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні складається довідка.

55.2. При проведенні камеральної перевірки та встановлення порушення складається акт у двох примірниках, які підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в контролюючому органі вручається або надсилається протягом трьох робочих днів платнику податків разом з податковим повідомленням – рішенням у порядку, визначеному статтею 26 цього розділу.

55.3. За результатами невиїзної документальної перевірки у двох примірниках складається акт або довідка, які у день закінчення перевірки підписуються посадовими особами контролюючого органу, що проводили перевірку, реєструється в контролюючому органі та не пізніше, робочого дня, що настає за днем закінчення перевірки, вручається або надсилається для ознайомлення та підписання платнику податків або його законним представникам у порядку, визначеному статтею 26 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень.

Платник податків або його законні представники протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта, зобов’язані повернути контролюючому органу підписаний примірник акта та мають право подати свої заперечення.

У разі неподання платником податків у строк визначений абзацом другим цього пункту, підписаного акта перевірки та заперечень (у разі їх наявності) вважається, що платник податків з актом ознайомлений.

Після отримання контролюючим органом від платника податків примірника акта, другий примірник такого акта вручається або надсилається платнику податків.

55.4. Акт або довідка виїзної планової чи позапланової документальної перевірки, що визначені статтями 46 і 47 цього розділу, складаються у двох примірниках, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня, що наступає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва та платників податків – фізичних осіб – протягом трьох робочих днів, а для платників податків, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, – протягом десяти робочих днів).

Строк складення акта або довідки перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого цим Кодексом.

Акт або довідка перевірки у строки, визначені в абзаці першому цього пункту, підписується платниками податків або їх законними представниками. У разі відмови платника податків або його законних представників від підпису акта або довідки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки виїзної планової чи позапланової документальних перевірок у день його підписання або відмови від підпису вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підпису акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов’язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки перевірки, або неможливості його вручення та підписання у зв’язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 26 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

55.5. Акт або довідка перевірок, визначених статтею 48 цього розділу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється у день закінчення перевірки. Акт або довідка зазначених перевірок підписуються особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками.

Підписання акта таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його уповноваженими представниками та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підпису акта або довідки, посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки перевірки в день його підписання або відмови від підпису вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам або особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 26 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці перевірки.

55.6. Відмова платника податків або його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підпису акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов’язання.

55.7. У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці перевірки, вони мають право протягом трьох робочих днів з дня отримання акта або довідки, а у випадках, визначених у пункті 55.3 цієї статті, – протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта, подати свої заперечення. Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання, та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 26 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень. Рішення про визначення грошових зобов’язань приймається з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

55.8. Оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, реалізація матеріалів таких перевірок, а також надання платником податків заперечень до актів перевірок та їх розгляд здійснюється у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби, а для перевірок, що проводяться митними органами – центральним митним органом.

55.9. За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом приймається податкове повідомлення – рішення.

Таке рішення приймається не пізніше 30 робочих днів з дня складення акта перевірки.

55.10. У разі коли грошове зобов’язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства або законодавства про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення – рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідного рішення суду. Матеріали перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку для використання відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства або законодавства про оперативно-розшукову діяльність. Статус матеріалів перевірки та висновків контролюючого органу визначається кримінально-процесуальним законодавством або законодавством про оперативно-розшукову діяльність.

55.11. В акті перевірки вказуються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника податків.

 

Стаття 56. Застосування непрямих методів при здійсненні податкового контролю

 

56.1. Методика і порядок визначення доходів та/або об’єктів оподаткування та/або бази оподаткування за непрямими методами встановлюються цим Кодексом і є загальними для всіх платників податків.

56.2. За непрямими методами можуть визначатися доходи та/або інші об’єкти оподаткування та/або база оподаткування стосовно усіх податків і зборів, передбачених цим Кодексом.

Непрямі методи використовуються під час перевірок платників податків, що проводяться у випадках, передбачених цим Кодексом.

56.3. Непрямі методи можуть застосовуватися у разі, коли:

56.3.1) платник податків провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб’єкт підприємницької діяльності;

56.3.2) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і не веде обліку або не подає визначені законодавством первинні документи;

56.3.3) у платника податків наявні активи, за якими платник податків не має документального підтвердження джерел походження коштів або майна, використаних для придбання таких активів;

56.3.4) платником податків понесені витрати, за якими платник податків не має документального підтвердження джерел походження активів, використаних для здійснення таких витрат;

56.3.5) органом державної податкової служби виявлено факт недостовірності даних, повідомлених платником податків, щодо джерел походження коштів, майна або інших активів.

56.4. Рішення про застосування непрямих методів приймає керівник органу державної податкової служби (або його заступник) за місцем реєстрації платника податків або за місцем, де платник податків повинен бути зареєстрований. У рішенні, зокрема, зазначаються підстави для застосування непрямих методів. Форма рішення затверджується центральним органом державної податкової служби. Рішення про застосування непрямих методів вручається платнику податків наступного після його прийняття робочого дня.

56.5. Визначені за непрямими методами доходи та/або база оподаткування та/або об’єкти оподаткування платника податків використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкового зобов’язання або коригування окремих показників податкової звітності.

56.6. Органи державної податкової служби можуть використовувати такі методи, як:

56.6.1) економічний аналізу;

56.6.2) спостереження;

56.6.3) аналогії;

56.6.4) контроль витратами та доходами платників податків – фізичних осіб.

56.7. Метод економічного аналізу базується на взаємозв’язку і взаємозалежності різних економічних показників (доходи, витрати тощо), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для проведення оцінки елементів об’єкта оподаткування, якими є:

обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаної сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції, оздоблення, розмірів торгових націнок (знижок), залишків товарно-матеріальних цінностей, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості отриманих марок акцизного податку, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов’язання із сплати податків, зборів та інших показників;

витрати, пов’язані з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, при визначенні вартості яких може використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;

приріст активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;

витрати на оплату праці, які визначаються органом державної податкової служби виходячи з документів, що підтверджують трудові відносини з працівниками та отримання ними заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, або на підставі письмових заяв таких працівників про фактично отримані доходи від цього платника податків;

доходи і витрати, які обчислюються з урахуванням результатів проведення оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством;

обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі результатів аналізу інвентаризації запасів такої продукції на початок та кінець звітного періоду, а також на підставі спостереження обсягів виробництва, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та обстеження місць провадження діяльності;

доходи та витрати інших платників податків, які провадять діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.

56.8. Метод спостереження використовується для визначення реальних обсягів грошових надходжень та реалізованих товарів, робіт (послуг) платниками податків, які здійснюють готівкові операції. Порядок здійснення спостереження визначається Кабінетом Міністрів України.

56.9. За методом аналогій доходи та/або база оподаткування та/або об’єкти оподаткування визначаються на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування цього платника податку, збору у попередньому податковому періоді або відповідному податковому періоді минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів (сезонність виробництва, тривалий цикл виробництва тощо), що впливають на розмір доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування, якщо фінансовий результат діяльності такого платника мав позитивне значення або на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування іншого платника податків, який провадить діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.

56.10. Метод контролю за витратами та доходами платника податків базується на результатах аналізу показників фактично отриманих доходів та понесених витрат таким платником податків.

При застосуванні такого методу підлягають обчисленню та порівнянню:

56.10.1) понесені платником податків у періоді, що перевіряється та у попередніх податкових періодах витрати, самостійно визначені таким платником податків або виявлені органом державної податкової служби;

56.10.2) отримані платником податків у періоді, що перевіряється та у попередніх податкових періодах доходи, самостійно задекларовані таким платником податків або визначені його податковим агентом у розрахунку;

56.10.3) активи платника податків.

Порівняння здійснюється шляхом зменшення суми витрат платника податків, понесених у звітному періоді, що перевіряється, на суму отриманих таким платником податків доходів, отриманих у цьому ж звітному періоді.

У разі коли отримана різниця має позитивне значення, орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до платника податків із письмовою вимогою надати протягом 20 робочих днів пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму задекларованих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, якщо отримані з таких джерел кошти та інші активи не підлягають оподаткуванню.

Орган державної податкової служби має право перевірити отримані від платника податків пояснення та їх документальне підтвердження. Якщо за результатами перевірки буде з’ясовано, що платником податків надані недостовірні відомості, такий платник податків позбавляється права повторно подавати пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму отриманих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, а оподатковуваний дохід (об’єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами. У разі, якщо орган державної податкової служби не отримає доказів того, що надане платником податків пояснення та його документальне підтвердження є недостовірним, збільшення доходу у розмірах, визначених у такому поясненні, не здійснюється.

У разі, якщо платник податків не надасть пояснення та його документальне підтвердження на вимогу органу державної податкової служби оподатковуваний дохід (об’єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами.

56.11. Обов’язок документально підтверджувати джерела походження доходів, у результаті чого були набуті активи, що належать платнику податків за правом власності або повного господарського відання відповідно до законодавства, покладається на платника податків.

56.12. Доходи та/або інші об’єкти оподаткування та/або база оподаткування можуть бути визначені з використанням як одного, так і декількох методів.

56.13. Строки давності при визначенні доходів та/або об’єктів оподаткування та/або бази оподаткування за непрямими методами застосовуються відповідно до статті 87 цього Кодексу. Для фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, початком відліку строку давності є дата проведення загального декларування громадянами України своїх доходів та майнового стану.

56.14. За результатами застосування непрямих методів складається висновок, що додається до акта перевірки платника податків і є його невід’ємною частиною.

 

Глава 5-4. склади із спеціальним режимом функціонування

 

Стаття 57. Склади із спеціальним режимом функціонування

 

57.1. Склад із спеціальним режимом функціонування (далі – склад) – розташовані на митній території України складські приміщення платника податку, у володінні чи користуванні якого вони перебувають, в яких отримується, зберігається чи відвантажується продукція, визначена цим Кодексом, а також виробничі приміщення на території підприємств, де здійснюється виробництво, обробка (переробка) цієї продукції.

Склади створюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом та обігом продукції, визначеної цим Кодексом, посиленням контролю за повнотою та своєчасністю надходження податків і зборів до бюджетів.

57.2. Платник податку, який отримує, зберігає чи відвантажує, а також здійснює виробництво, обробку (переробку) продукції, визначеної цим Кодексом, зобов’язаний створювати склади, порядок та умови функціонування яких встановлюються Кабінетом Міністрів України.

57.3. Платник податку, у володінні чи користуванні якого перебуває склад, отримує, зберігає, відвантажує, а також здійснює виробництво, обробку (переробку) продукції, визначеної цим Кодексом, після обов’язкової реєстрації складу в Єдиному реєстрі місць отримання, зберігання, відвантаження, виробництва, обробки (переробки) продукції (далі – Єдиний реєстр складів).

Порядок реєстрації, ведення та зняття з реєстрації у Єдиному реєстрі складів затверджується центральним органом державної податкової служби.

Без здійснення реєстрації складів у Єдиному реєстрі складів провадження будь-якої діяльності на них забороняється.

Внесення даних до Єдиного реєстру складів проводиться на підставі заяви платника податку, яка подається органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку з обов’язковим зазначенням місцезнаходження складу, а також:

для юридичних осіб – найменування, коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ),

для фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності – прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

До заяви додається документ, що підтверджує право володіння чи користування складом.

Орган державної податкової служби протягом трьох днів з моменту подання заяви платником податку про реєстрацію складу зобов’язаний провести його огляд та у разі невідповідності складу вимогам, встановленим органом державної податкової служби, внести письмовий припис про усунення виявлених недоліків. У разі відповідності складу вимогам, установленим органом державної податкової служби, в триденний строк зобов’язаний провести його реєстрацію.

Довідка про реєстрацію (зняття з реєстрації) складу до (з) Єдиного реєстру складів видається суб'єктові підприємницької діяльності протягом п'яти календарних днів з моменту його реєстрації (зняття з реєстрації).

Ведення Єдиного реєстру складів та видача довідок про реєстрацію (зняття з реєстрації) складу до (з) Єдиного реєстру складів здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

57.4. Орган державної податкової служби за місцем розташування складу призначає свого представника (представників) на такому складі, який (які) здійснює (здійснюють) постійний безпосередній контроль за дотриманням порядку отримання, зберігання, відвантаження, а також виробництва, обробки (переробки) продукції та сплати відповідних податків і зборів, установлених цим Кодексом.

Представник (представники) органу державної податкової служби на складі призначається (призначаються) виключно з числа службових (посадових) осіб органів державної податкової служби відповідно до наказів їх керівників.

Копія наказу про призначення представника (представників) органу державної податкової служби на складі у день прийняття такого наказу надсилається платнику податків, який у триденний строк зобов’язаний видати відповідний наказ, передбачивши створення умов для ефективної роботи представника органу державної податкової служби.

При цьому розпорядник складу зобов’язаний:

вжити заходів для запобігання несанкціонованому втручанню у роботу представника органу державної податкової служби і користування службовою та іншою інформацією, що зберігається представником органу державної податкової служби на складі;

встановлювати та підтримувати у належному стані необхідні замки, пломби, лічильники чи інші пристрої, наявність яких може вимагатися постійним представником органу державної податкової служби на складі;

забезпечувати ведення відповідної книги обліку наявності та руху сировини у незавершеному виробництві продукції, що знаходиться на складі. Книга обліку повинна знаходитися у визначеному місці, доступному для перевірки записів представником органу державної податкової служби на складі і надаватися йому на першу вимогу. Форма книги обліку та порядок її заповнення встановлюються центральним органом державної податкової служби України. У разі потреби на вимогу представника органу державної податкової служби з питань наявності та руху сировини у незавершеному виробництві продукції, що знаходиться на складі, подавати достовірну інформацію з такого питання у письмовому вигляді.

57.5. Режим роботи представників органу державної податкової служби на складі повинен відповідати режиму роботи складу, що встановлений його власником (користувачем).

У разі виникнення обставин, які зумовлюють неможливість виконання своїх обов’язків на складі, представник органу державної податкової служби зобов’язаний невідкладно повідомити про це керівництво органу державної податкової служби. Керівник органу державної податкової служби, яким призначено представника на склад, повинен протягом наступної години вжити заходів для усунення зазначених обставин, а у разі потреби замінити його на іншого представника.

Службові (посадові) особи органу державної податкової служби, які призначаються представниками органу державної податкової служби на склади, повинні пройти спеціальне навчання або інструктаж щодо специфіки здійснення контролю за виробництвом та обігом відповідної продукції.

Порядок проведення спеціального навчання або інструктажу затверджується центральним органом державної податкової служби України.

У випадках визнання незадовільною роботи на складі представника органу державної податкової служби, невиконання покладених на нього завдань та функцій або у разі відсутності його через хворобу та з інших причин керівник органу державної податкової служби, яким призначено такого працівника на склад, має право замінити його на представника органу державної податкової служби цього самого або іншого району, попередньо узгодивши призначення з керівником органу державної податкової служби відповідного району.

57.6. З метою здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням порядку отримання, зберігання, відвантаження, виробництва, обробки (переробки) на складі продукції, визначеної цим Кодексом, та сплати відповідних податків і зборів, до роботи на складі можуть бути залучені представники інших органів виконавчої влади за письмовим погодженням з їх керівником.

57.7. Основними завданнями представників органу державної податкової служби на складах є:

57.7.1) здійснення постійного безпосереднього контролю за веденням обліку отримання, зберігання, відвантаження, виробництва, обробки (переробки) на складі продукції, визначеної цим Кодексом, та сплати відповідних податків, зборів;

57.7.2) вжиття заходів щодо запобігання порушенням законодавства України;

57.8. Відповідно до покладених завдань представники органу державної податкової служби на складі:

57.8.1) здійснюють контроль за:

своєчасністю та повнотою ведення складського і бухгалтерського обліку продукції, визначеної цим Кодексом;

зберіганням, отриманням та відвантаженням продукції, визначеної цим Кодексом;

дотриманням установленого порядку обчислення та сплати податків зборів (обов’язкових платежів).

57.8.2) у разі виявлення порушень у процесі зберігання, отримання, відвантаження, виробництва, обробки (переробки) продукції, визначеної цим Кодексом, вимагають проведення інвентаризації та беруть участь у її проведенні;

57.8.3) у разі виявлення порушень порядку ведення обліку зберігання, отримання, відвантаження, виробництва, обробки (переробки) та транспортування продукції, визначеної цим Кодексом, вносять платнику податків пропозиції щодо усунення виявлених порушень та контролюють повне їх виконання;

57.8.4) розробляють та вносять пропозиції щодо удосконалення системи здійснення контролю за веденням обліку, зберіганням, відвантаженням, виробництва, обробки (переробки) та транспортуванням продукції, визначеної цим Кодексом;

57.8.5) присутні у разі закриття та опломбування складу після закінчення робочого дня та під час його відкриття і розпломбування на початку робочого дня;

57.8.6) під час ввезення продукції представник органу державної податкової служби на складі платника податку робить на товарно-транспортній накладній відмітку про погодження на ввезення шляхом проставляння штампа "В'їзд дозволено" і особистого підпису та запис у журналі реєстрації отримання продукції;

57.8.7) при відвантаженні продукції заповнюється товарно-транспортна накладна, в якій представник органу державної податкової служби на складі робить позначку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" і особистого підпису та запис у журналі реєстрації відвантаження продукції.

Усі документи, що є підставою для відпуску продукції, обов'язково перевіряються представником органу державної податкової служби на складі.

Транспортування продукції, відвантаженої із складу підприємства – виробника без товарно-транспортних накладних з відміткою представника органу державної податкової служби на складі забороняється.

57.8.8) у разі виявлення фактів неоприбуткування або неповного оприбуткування продукції, визначеної цим Кодексом, органи державної податкової служби вживають відповідних заходів згідно із законодавством.

57.9. Представник органу державної податкової служби на складі має право:

57.9.1) у разі виявлення порушень порядку зберігання, отримання, відвантаження, виробництва, обробки (переробки) продукції, визначеної цим Кодексом, фіксувати порушення у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та вносити пропозиції щодо їх усунення;

57.9.2) отримувати у службових (посадових) осіб – працівників платників податків пояснення з питань, що виникають під час провадження діяльності складу та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, установлених цим Кодексом та іншими законами;

57.9.3) перевіряти під час роботи складу у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

57.10. Представники органу державної податкової служби на складах несуть відповідальність за розголошення комерційної таємниці у порядку, встановленому законодавством.

57.11. У разі коли цим Кодексом встановлені інші правила застосування складів із спеціальним режимом функціонування при справлянні окремих податків та зборів, ніж визначені у цьому розділі, застосовуються інші правила.

 

Глава 6. погашення податкового боргу платникІВ податкІВ

 

Стаття 58. Джерела сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків

 

58.1. Джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані у позику (кредит), та з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів (переплати) до відповідних бюджетів.

58.2. За рішенням платника податків оплата його податкових зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи цивільних правочинів, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Порядок проведення заліку визначається спільним рішенням Міністерства фінансів України та центральних контролюючих органів.

 58.3. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

58.4. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:

58.4.1 майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована відповідно до закону у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна до моменту виникнення права податкової застави;

58.4.2) активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

58.4.3) майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

58.4.4) суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті;

58.4.5) майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

58.4.6) активи, чий вільний обіг заборонено згідно із законодавством України. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства України, покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію.

58.5. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання активів, визначених пунктом 58.4 цієї статті, як джерел погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством України.

58.6. У разі коли здійснення заходів щодо продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків.

58.7. У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення податкового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є активи такої юридичної особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом.

Порядок застосування пунктів 58.6 – 58.7 цієї статті визначається центральним органом державної податкової служби.

58.8. Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цієї частини не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом або іншими законами України з питань оподаткування.

58.9. Додатково до джерел, визначених у пунктах 58.1 – 58.2 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у підпункті 58.4.4 пункту 58.4 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону). Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно до законодавства України.

58.10. Податковий борг погашається перед погашенням податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу та/або податкових зобов’язань. Обов’язок розподілу в обліку відповідно до вимог цього підпункту сплачених платником податків коштів покладається на органи державної податкової служби.

58.11. З моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

58.12. Орган стягнення має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до законодавства про виконавче провадження.

58.13. У разі коли податковий борг виник за операціями, що виконувались в межах договорів про спільну діяльність, то джерелом погашення такого податкового боргу є активи платників податків, що є учасниками такого договору.

58.14. Зобов’язання платника податків за податковими векселями, термін сплати яких настав погашаються за рахунок активів платника податків у загальному порядку, а коли такий податковий вексель був авальований банком – за рахунок активів такого банку.

Якщо платник податків не сплачує у встановлений законом строк податкове зобов’язання, визначене таким платником податків у податковому векселі, авальованому банком, то таке податкове зобов’язання вважається податковим боргом банку, що здійснив аваль податкового векселю, і до такого банку застосовуються усі процедури, передбачені податковим законодавством для погашення податкового боргу.

Банк, який здійснив погашення податкового боргу платника податку, має право відшкодувати за рахунок такого платника завдані цьому банку збитки.

 

Стаття 59. Зміст податкової застави

 

59.1. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, активи платника податків, який має податковий борг, передаються у податкову заставу.

59.2. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

59.3. У разі коли податковий борг виник за операціями, що виконувались в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передаються активи платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету. У разі недостатності його активів у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

 

Стаття 60. Виникнення права податкової застави

 

60.1. Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, визначеної самостійно платником податків або контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу.

60.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на активи платника податків, які перебувають в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права, та балансова вартість яких не менша двократного (але не більше трикратного) розміру суми податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 60.5 цієї статті.

Право податкової застави не поширюється:

60.2.1) на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, та на грошові доходи від інших іпотечних активів, до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю;

60.2.2) на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій;

60.2.3) на активи страховиків, якими відповідно до законодавства представлені кошти страхових резервів.

60.3. Активи, на які поширюється право податкової застави, визначаються не раніше ніж у день надсилання (вручення) податкової вимоги та оформлюються актом опису.

До акта опису включаються, в першу чергу, активи, що користуються попитом на ринку та можуть бути швидко реалізовані.

Платник податків зобов’язаний протягом трьох днів після отримання податкової вимоги самостійно визначити активи, які підлягають включенню до акта опису. Якщо платник податків самостійно не визначає такі активи або визначені ним активи не відповідають вимогам, передбаченим цим пунктом, активи платника податків, на які поширюється право податкової застави, визначаються податковим керуючим.

Акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, затвердженими центральним органом державної податкової служби.

60.4. У разі коли платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису активів такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документи, необхідні для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису активів у податкову заставу.

Орган державної податкової служби має право звернутися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків активів та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису активів у податкову заставу.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та виносить рішення про відмову у задоволенні такого подання або про задоволення такого подання, яким зобов’язує:

банки та інші фінансові установи призупинити видаткові операції платників податків на рахунках такого платника податків, крім сплати грошових зобов’язань та погашення податкового боргу;

платника податків допустити податкового керуючого для опису активів у податкову заставу та/або подати документи для здійснення такого опису та не здійснювати відчуження активів, що є власністю такого платника податків.

Рішення про задоволення вимог органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

Призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків активів діє до дня складення акта опису активів платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність активів, що можуть бути описані у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що наступає за днем складання зазначених у цьому пункті актів, зобов’язаний надіслати повідомлення банкам та іншим фінансовим установам про складання таких актів. Таке повідомлення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків. За несвоєчасне повідомлення банків та інших фінансових установ податковий керуючий несе відповідальність згідно із законодавством.

60.5. У разі коли на момент складання акта опису активи відсутні або їх балансова вартість менша двократного розміру суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інші активи, на які платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Якщо активи платника податків є неподільними і їх балансова вартість більша двократного розміру суми податкового боргу, то такі активи підлягають опису у податкову заставу у повному обсязі.

Платник податків зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дня набуття права власності на будь-які активи повідомити орган державної податкової служби про їх наявність. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення таких активів до акта опису активів, на які поширюється право податкової застави, або відмовити платнику податків у включенні активів до акта опису.

У разі коли орган державної податкової служби приймає рішення про включення активів до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати такі активи.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законодавством.

60.6. У разі збільшення суми податкового боргу право податкової застави поширюється на додаткові активи платника податків до суми не меншої двократного розміру консолідованої суми податкового боргу. В такому разі складається акт опису в порядку, передбаченому цією статтею.

60.7. Заміна активів, включених до акта опису, може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.

60.8. Якщо сума податкового боргу зменшується, то виключення активів платника податків з податкової застави на суму такого зменшення можливе за зверненням платника податків та за умови, що в податковій заставі залишаються активи, балансова вартість яких удвічі перевищує суму податкового боргу, що залишився не погашеним.

60.9. Орган державної податкової служи зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі за умови строку дії такої податкової застави більш як 10 календарних днів.

 

Стаття 61. Податковий пріоритет

 

61.1. Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюються відповідно до закону.

61.2. На активи платника податків, що описані у податкову заставу, не дозволяється звернення стягнення за вимогами іншими, ніж визначено у цьому Кодексі.

 

Стаття 62. Податковий керуючий

 

62.1. Керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків одного або декількох податкових керуючих. Податковий керуючий повинен бути посадовою особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий виконує зобов’язання і функції, покладені на нього цим Кодексом.

62.2. Порядок призначення та звільнення, а також компетенцію податкового керуючого визначає центральний орган державної податкової служби.

 

Стаття 63. Узгодження операцій із заставленими активами

 

63.1. Платник податків здійснює вільне розпорядження активами, що перебувають у податковій заставі, крім операцій з відчуження або оренди (лізингу) таких активів (за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні), які проводяться тільки за обов’язковим письмовим узгодженням з органом державної податкової служби.

63.2. У разі здійснення операцій з відчуження або оренди (лізингу) активів, які перебувають у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов’язаний замінити їх іншими активами такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості замінених активів допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

63.3. Для узгодження операцій, визначених у пункті 63.2 цієї статті, платник податків подає податковому керуючому запит, в якому роз’яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видавати припис про заборону здійснення такої операції у разі, коли за його висновками активи, які пропонуються платником податків на заміну тих, що вже перебувають у податковій заставі, не користуються попитом на ринку та не можуть бути швидко реалізовані або цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис затверджується керівником відповідного органу державної податкової служби. Якщо припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

63.4. Рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження рішень контролюючих органів.

63.5. Податковий керуючий має право проводити перевірку стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, проводити опис (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, отримувати від боржника повну інформацію про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди органу державної податкової служби вимагати пояснення від платника податків або його посадових осіб.

63.6. У разі коли платник податків не допускає податкового керуючого для перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, або до проведення опису (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, або не подає повну інформацію про операції із заставленими активами, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від виконання таких вимог.

Орган державної податкової служби має право звернутися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, або до проведення опису (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, або подання повної інформації про операції із заставленими активами.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та виносить рішення або про відмову у задоволенні такого подання, або про задоволення такого подання, яким зобов’язує:

банки та інші фінансові установи призупинити видаткові операції платників податків на рахунках такого платника податків;

платника податків допустити податкового керуючого для перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, або до проведення опису (виділення) активів для їх продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, або подати повну інформацію про операції із заставленими активами.

Рішення про задоволення вимог органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

Призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків діє до дня складання податковим керуючим акта перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, або акта опису (виділення) активів для їх продажу, або акта про отримання інформації про операції із заставленими активами. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що наступає за днем складання зазначених у цьому пункті актів, зобов’язаний повідомити банки та інші фінансові установи про складання таких актів. Таке повідомлення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків. За несвоєчасне повідомлення банків та інших фінансових установ податковий керуючий несе відповідальність згідно із законодавством.

63.7. У разі здійснення операцій з активами, які перебувають у податковій заставі, без отримання попередньої згоди органу державної податкової служби посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла таке рішення, несуть відповідальність установлену законодавством.

 

Стаття 64. Зупинення податкової застави

 

64.1. Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:

64.1.1) отримання органом державної податкової служби документа, який підтверджує погашення податкового боргу в повному обсязі;

64.1.2) отримання органом державної податкової служби довідки про смерть фізичної особи – платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством України, крім випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;

64.1.3) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

64.1.4) прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

64.1.5) реєстрації в органі державної податкової служби податкової поруки у випадках, визначених цим Кодексом.

64.2. Підставою для звільнення активів платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 64.1.1 – 64.1.4 пункту 64.1 цієї статті. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими центральним органом державної податкової служби.

 

Стаття 65. Обмеження щодо застосування податкової застави

 

65.1. За запитом платника податків, що має податковий борг, орган державної податкової служби може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий орган державної податкової служби визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, є більшою, ніж сума податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого пла